Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Погрібної Наталі Миколаївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Наталі ПОГРІБНОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Тетяни КАТРИЧЕНКО,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Погрібної Наталі Миколаївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

I. Інформація про кар’єру судді та процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 15 лютого 2007 року № 113/2007 Погрібну Наталю Миколаївну призначено на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області в межах п’ятирічного строку.

Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2012 року № 4455-VI Погрібну Н.М. обрано на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області безстроково.

Рішенням Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 560/0/149-22 Погрібну Н.М. відряджено до Дружківського міського суду Донецької області з 24 жовтня 2022 року.

Наказом Дружківського міського суду Донецької області від 01 листопада 2022 року № 11-К Погрібну Н.М. зараховано до штату суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 травня 2025 року № 1025/0/15-25 достроково закінчено відрядження судді Бахмутського міськрайонного суду Донецької області (Артемівського міськрайонного суду Донецької області) Погрібної Н.М. до Дружківського міського суду Донецької області та відряджено її до Соборного районного суду міста Дніпра для здійснення правосуддя строком на рік із 26 травня 2025 року.

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

У визначений строк до Комісії із заявою про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання звернулася Погрібна Н.М.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 84/ас-24 Погрібну Н.М. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.  

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» та допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу, зокрема Погрібну Н.М.

Рішенням Комісії від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23; визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: Житомирський апеляційний суд – 14 вакантних посад суддів; Закарпатський апеляційний суд – 10 вакантних посад суддів; Запорізький апеляційний суд – 16 вакантних посад суддів; Сумський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Чернігівський апеляційний суд – 22 вакантні посади судді; визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Житомирського апеляційного суду проводить постійна колегія № 3 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Житомирського апеляційного суду звернулася Погрібна Н.М.

Відповідно протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 21 травня 2025 року доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Чумака С.Ю.

IІ. Встановлення результатів спеціальної перевірки.

Комісією проведено спеціальну перевірку, під час якої надіслано запити до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Згідно з відповідями зазначених вище органів інформація, що може свідчити про невідповідність кандидата Погрібної Н.М. на посаду судді вимогам, встановленим Законом, відсутня.

Водночас Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило, що в розділі 11 «Доходи, в тому числі подарунки» декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО) за 2024 рік кандидатка не зазначила дохід у розмірі 49 870 грн від продажу рухомого майна.

Оскільки згідно з положеннями пункту 3 частини четвертої статті 79-3 Закону результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання, оцінку зазначеній інформації буде надано при встановленні відповідності кандидатки критерію доброчесності та професійної етики.

ІІІ. Норми права, які регулюють процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.

Частиною першою статті 85 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складання кваліфікаційного іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з пунктом 6.3 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24), порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією. Кваліфікаційне оцінювання проводиться відповідно до цього порядку.

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі – Положення).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Згідно з пунктом 5.6.1 розділу 5 Положення критерії компетентності оцінюються так:

- професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів, з яких:

рівень когнітивних здібностей – 60 балів;

рівень знань з історії української державності – 40 балів;

рівень загальних знань у сфері права – 50 балів;

рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів;

рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів;

- особиста компетентність – 50 балів, з яких:

рішучість та відповідальність – 25 балів;

безперервний розвиток – 25 балів;

- соціальна компетентність – 50 балів, з яких:

ефективна комунікація – 12,5 бала;

ефективна взаємодія – 12,5 бала;

стійкість мотивації – 12,5 бала;

емоційна стійкість – 12,5 бала.

Абзацом другим пункту 5.7 розділу 5 Положення передбачено, що в разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Пунктом 5.8 розділу 5 Положення визначено, що критерії доброчесності та професійної етики оцінюються у 300 балів.

Згідно з пунктом 5.9 Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Відповідно до пункту 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Приписами пункту 5.12 Положення встановлено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Згідно з абзацом другим пункту 5.12 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

ІV. Відповідність кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Заслухавши доповідача, встановивши результати спеціальної перевірки, дослідивши досьє кандидатки, Комісією проведено співбесіду та встановлено таке.

І. Критерій професійної компетентності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 10, 13, 14 та 15 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах Конкурсу.

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, № 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 03–07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу, а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

З огляду на зазначене вище Погрібна Н.М. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу:

Критерій	Показник	Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	45,9	341,9
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	135
	Здатність практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації	121

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів, отриманих Погрібною Н.М. за кваліфікаційний іспит, становить 341,9 бала із 400 можливих, що свідчить про відповідність кандидатки критерію професійної компетентності.

Комісія 26 травня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду з листом № 21-4281/25, у якому запропоновано надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання.

До Комісії 06 червня 2025 року надійшли пояснення Погрібної Н.М. Кандидатка надала інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

ІІ. Критерій особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність.

Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям оцінювання та засоби їх встановлення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані кандидаткою Погрібною Н.М. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Особиста компетентність	Рішучість	20	18	20	19,33	37,667
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	19	17	19	18,33

Отже, надана кандидаткою інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень особистої компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидаткою, а також з урахуванням оцінок всіх членів колегії сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала з 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала), та свідчить про відповідність кандидатки критерію особистої компетентності.

ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальних компетентностей.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі у підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Як і в оцінюванні особистої компетенції, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані Погрібною Н.М. документи, а також її відповіді під час обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	9	9	9,00	38,00
	Ефективна взаємодія	9	10	8	9,00
	Стійкість мотивації	10	10	9	9,67
	Емоційна стійкість	11	10	10	10,33

Отже, надана кандидаткою інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидаткою, а також з урахуванням оцінок членів колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 38 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала), тому Комісія вважає, що кандидатка відповідає критерію соціальної компетентності.

ІV. Критерії доброчесності та професійної етики.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу. (пункт 14 Єдиних показників, пункт 2.13 Положення).

До Комісії 04 липня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – висновок ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Погрібної Н.М. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 03 липня 2025 року, а саме:

1. Кандидатка не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійному та особистому житті» (підпункт 1 пункту 17 Єдиних показників).

Кандидатка, не перебуваючи на робочому місці, ухвалювала судові рішення (підпункт 6.5 пункту 6 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, затверджених рішенням ГРД від 16 грудня 2020 року (далі – Індикатори).

1.1 Відповідно до відомостей суддівського досьє кандидатка в період з 15 травня 2013 року до 24 травня 2013 року перебувала на періодичному навчанні в Національній школі суддів України в місті Донецьк. Кількість навчальних годин у досьє не визначена. Водночас у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) містяться 25 рішень, ухвалених Погрібною Н.М. у цей період (справи №№ 219/3618/2013-ц, 219/3647/2013-ц, 219/3724/2013-ц, 0503/10436/2012, 219/3686/2013-ц, 219/807/2013-к, 219/3659/2013-ц, 219/3523/2013-ц, 219/3647/2013-ц, 219/3678/2013-ц, 219/3632/2013-ц, 219/3724/2013-ц, 219/3530/2013-ц, 219/3537/2013-ц, 219/1746/2013-ц, 219/3695/2013-ц, 219/3545/2013-ц, 219/3530/2013-ц, 219/3537/2013-ц, 219/3695/2013-ц, 219/3545/2013-ц, 219/3659/2013-ц, 219/3523/2013-ц, 219/3678/2013-ц, 219/3632/2013-ц).

1.2 Кандидатка відповідно до відомостей суддівського досьє 29 серпня 2013 року перебувала на періодичному навчанні (семінар «Підстави для скасування судових рішень»), яке проходило в місті Краматорську Донецької області. Кількість навчальних годин у досьє не визначена. Водночас у ЄДРСР містяться 9 рішень, ухвалених Погрібною Н.М. у цей період (справи № № 219/7126/2013-п, 219/7190/2013-п, 219/7227/2013-п, 219/7264/2013-п, 219/7193/2013-п, 219/7179/2013-п, 219/7411/2013-п, 219/7171/2013-п, 219/7128/2013-п).

1.3 Згідно з відомостями суддівського досьє кандидатка 06 та 13 грудня 2024 року перебувала на періодичному навчанні (семінар-практикум «Українська мова за професійним спрямуванням») у місті Київ. У досьє зазначена кількість навчальних годин – 8 годин. Водночас у ЄДРСР містяться 3 рішення, ухвалених Погрібною Н.М. у ці дні (справи №№ 229/7906/24, 219/7424/15-ц, 229/8631/24).

Стосовно зазначених фактів кандидатка пояснила, що навчальні заходи з 13 травня 2013 року до 24 травня 2013 року відбувалися в місті Донецьку, вона протягом навчання їздила з міста Бахмута Донецької області до міста Донецька особистим транспортом разом із колегою. Щодня, перед поїздкою на навчання до міста Донецька та після його завершення, вона їхала на роботу, де розглядала вказані справи.

У місті Краматорську 29 серпня 2013 року відбувалися одноденні навчальні заходи, це місто розташоване на відстані близько 50 км від міста Бахмута. Після завершення навчальних заходів вона поверталася до роботи, де в цей день нею були ухвалені вказані постанови.

Стосовно ухвалення рішень 06 та 13 грудня 2024 року під час перебування на періодичному навчанні (семінар-практикум «Українська мова за професійним спрямуванням») Погрібна Н.М. пояснила, що вказаний семінар проводився в режимі онлайн 4 години – 06 грудня 2024 року та 4 годині – 13 грудня 2024 року. Водночас наказу про її відрядження на навчання не видавалося, сертифікат Національною школою суддів за результатами семінару не видавався. Під час проведення семінару з автоматичного розподілу справ суду суддю не виключали. Рішення, ухвалені в ці дні, були винесенні безпосередньо на робочому місці в місті Дружківка Донецької області.

Комісія вважає такі пояснення прийнятними, жодних доказів на їх спростування в Комісії немає, тому обставини, викладені у висновку ГРД, не є достатніми для визнання кандидатки такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, а також не свідчать про вчинення нею суттєвих порушень, які можуть мати наслідком зниження балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів.

2. Кандидатка не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Сумлінність» (підпункт 6 пункту 19 Єдиних показників).

Погрібна Н.М. допустила поведінку, що свідчить про недотримання  принципу старанності (підпункт 6.8 пункту 6 Індикаторів).

У ЄДРСР містяться рішення, які кандидатка як суддя ухвалювала російською мовою після 2010 року. Протягом 2010–2015 років вона ухвалила не менше 350 рішень російською мовою, розглядаючи справи, зокрема, за Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) 1960 року. Серед них: справи №№ 0503/4271/2012, 0503/4179/2012, 0503/10087/2012, 0503/7343/2012, 0503/4274/2012, 0503/10441/2012, 1-625/2011, 0503/5926/2012 тощо. Водночас варто відзначити, що одне з таких рішень (№ 219/12230/16-ц) винесено у 2017 році.

У попередньому висновку ГРД йшлося, що суддя ухвалила не менше 59 рішень російською мовою.

Складання процесуальних документів іноземною мовою суперечить Конституції України та профільному законодавству про здійснення судочинства, які імперативно передбачають обов’язкове використання державної мови. Згідно з частиною першою статті 10 Конституції України: «державною мовою в Україні є українська мова». Відповідно до статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2010 року «судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою». Частиною п’ятою статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 2012 року передбачено, що «слідчі і судові документи складаються державною мовою». Права сторін, які не володіють державною мовою, вже врегульовано процесуальними кодексами шляхом залучення перекладача.

Таким чином, жоден законодавчий акт ні тоді, ні тепер не давав судді права складати судові рішення іншою мовою, ніж державна.

Кандидатка підтвердила, що дійсно ухвалення рішень російською мовою мало місце в зазначений період, оскільки була судова практика складання російською мовою судових документів у кримінальних справах, у яких документи досудового слідства складались тією ж мовою. Ця практика стосувалась виключно проваджень, розпочатих за правилами КПК України 1960 року.

Відповідно до статті 19 КПК України (у редакції 1960 року зі змінами від 03 липня 2012 року) мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 Закону України «Про засади державної мовної політики». Стаття 15 Закону України «Про засади державної мовної політики» стосувалася мови досудового розслідування та прокурорського нагляду. Цією статтею визначено, що поряд із державною мовою при проведенні досудового розслідування та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) передбачено, що в судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» в порядку, встановленому процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 вказану норму положення визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).

Згідно з рішенням Донецької обласної ради від 16 серпня 2012 року № 6/14-346 «Про реалізацію вимог Закону України «Про засади державної мовної політики», яке було чинним до 27 листопада 2018 року, російська мова мала статус регіональної в Донецькій області. Отже, судочинство у кримінальних справах, які були порушені до набрання чинності КПК України 2012 року, та справах про адміністративні правопорушення зі згоди сторін правомірно в Донецькій області здійснювалося російською мовою.

Стосовно рішення у справі № 219/12230/16-ц кандидатка зазначає, що  вказана ухвала від 10 лютого 2017 року постановлена на підставі матеріалів судового доручення судді Советського району міста Гомеля Республіки Беларусь про вручення судових документів та проведення окремих процесуальних дій, які надійшли до Бахмутського міськрайонного суду Донецької області (Артемівського міськрайонного суду Донецької області). Матеріали судового доручення, які надійшли в провадження Погрібної Н.М., були складені російською мовою, виконання вказаного доручення через Міністерство юстиції України здійснювалося також російською мовою. Самостійного перекладу вказаних матеріалів судом чинним законодавством не передбачалось, тому ухвалено відповідне рішення мовою оригіналу судового доручення. Крім того, рішення Донецької обласної ради від 16 серпня 2012 року № 6/14-346 «Про реалізацію вимог Закону України «Про засади державної мовної політики» було чинним до 27 листопада 2018 року, тобто на момент постановления вказаної вище ухвали.

Комісія вважає надані пояснення достатніми для спростування сумніву у відповідності кандидатки критерію доброчесності та професійної етики за показником «Сумлінність» щодо наведених у пункті 2 висновку ГРД обставин.

3. Кандидатка не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Сумлінність» (пункт 19 Єдиних показників).

3.1 Суддя невчасно виготовляла судові рішення чи передавала їх для оприлюднення, якщо це було систематично або умисно або стосувалося рішень у резонансних справах, а також тих справах, де судді чи іншим особам невигідно, щоб рішення стало публічним (підпункт 6.7 пункту 6 Індикаторів).

Кандидатка регулярно порушувала строки надсилання до ЄДРСР електронних копій судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Згідно з преамбулою цього закону його метою є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Комісією перевірені зазначені обставини і встановлено, що за 2017–2024 роки суддею порушено строки оприлюднення текстів 1435 судових рішень у ЄДРСР (у 2017 році – 12 судових рішень, у 2018 році – 149 судових рішень, у 2019 році – 732 судові рішення, у 2020 році – 302 судові рішення, у 2021 році – 140 судових рішень, у 2022 році – 43 судові рішення, у 2023 році – 33 судові рішення, у 2024 році – 24 судові рішення).

Найбільше перевищення строків надсилання спостерігалось у таких справах:

- у справі № 219/250/19 на 337 днів (ухвала про надання дозволу на обшук від 11 січня 2019 року, направлено до реєстру 20 грудня 2019 року);

- у справі № 219/86/19 на 231 день (ухвала про виправлення описки від 24 квітня 2019 року, направлено до реєстру 20 грудня 2019 року);

- у справі № 219/3193/21 на 210 днів (ухвала про етапування засудженого від 11 травня 2021 року, направлено до реєстру 14 грудня 2021 року);

- у справі № 219/8583/18 на 121 день (ухвала про прийняття кримінального провадження до свого провадження від 16 серпня 2019 року, направлено до реєстру 21 грудня 2019 року);

- у справі № 219/9754/18 на 108 днів (ухвала про відновлення кримінального провадження та призначення його до розгляду від 23 березня 2020 року, направлено до реєстру 17 липня 2020 року).

Порушення строків надсилання судових рішень до ЄДРСР кандидатка пояснила великим навантаженням та недостатнім власним контролем за виконанням цього обов’язку.

У пункті 19 Єдиних показників «Сумлінність» визначено як старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим;

2) демонструє високий рівень професійної мотивації;

3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів;

4) утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень;

5) підтримує та вдосконалює свої професійні знання та навички шляхом постійного навчання та підвищення кваліфікації з метою компетентного виконання посадових обов’язків та інших повноважень;

6) наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів;

7) під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

З огляду на вказане Комісія вважає, що значна кількість судових рішень, внесених до ЄДРСР несвоєчасно протягом тривалого періоду, може свідчити про те, що кандидатка не здатна ефективно організувати свою роботу та несумлінно ставиться до виконання обов’язку, покладеного на неї чинним законодавством.

Крім того, з огляду на мету, з якою законодавцем прийнято Закон України «Про доступ до судових рішень», така поведінка судді перешкоджає забезпеченню відкритості діяльності судів, що негативно впливає на репутацію окремого суду й авторитет правосуддя загалом, а також, що важливіше, створює можливі перешкоди для реалізації права осіб на справедливий суд.

За таких обставин Комісія, зважаючи на кількість судових рішень, внесених до ЄДРСР із порушенням строків, визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».

3.2 Кандидатка без поважних причин допускала судову тяганину, яка призвела до порушення розумних строків розгляду справи, внаслідок чого, наприклад, певні учасники справи отримали вигоду чи переваги або зазнали невиправданих втрат, справу було закрито у зв’язку із закінченням строків, порушники уникнули покарання (підпункт 6.3 пункту 6 Індикаторів).

Кандидатка неодноразово закривала провадження стосовно водіїв, які керували транспортом у стані сп’яніння, що призвело до уникнення ними відповідальності за тяжкі порушення у справах №№ 219/9253/16-п, 219/10527/16-п, 219/9405/17, 219/2575/18, 219/5354/18, 219/12862/18, 219/14565/18, 219/3959/19, 219/3960/19, 219/6319/19, 219/6836/19, 219/6864/19, 219/6877/19, 219/9191/20, 219/7290/19, 219/10618/20, 219/1755/21, 219/6858/19, 219/6862/19, 219/4439/20.

ГРД звертає увагу, що частина третя статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) містить вичерпний перелік статей КУпАП, коли розгляд справ про адміністративні правопорушення обов’язково має відбутися за присутності особи, яка притягається до відповідальності. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Частина друга статті 268 КУпАП передбачає можливість розгляду справи під час відсутності такої особи у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як наголошує в рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки. У рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

На думку проінформованого спостерігача, невмотивоване порушення строків розгляду цих справ та закриття проваджень сприяє безкарності порушників, породжує сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів, негативно впливає на авторитет суду та є одним з найпоширеніших способів ухилення правопорушників від покарання за допомогою саме судді, що є ламанням принципу невідворотності покарання. Такі дії судді можуть видаватись навмисними і такими, що підривають довіру до суду.

Кандидатка пояснила закриття проваджень у зазначених вище справах тим, що деякі справи до суду надходили вже після спливу терміну – місяць або навіть більше, з моменту вчинення правопорушення, що суттєво зменшувало строки, у яких можливо накласти адміністративне стягнення. Відкладення судового розгляду завжди було обумовлено поважними причинами, при визначенні дат розгляду враховувалось поточне навантаження, яке збільшувалося у зв’язку з кадровими змінами в роботі Бахмутського міськрайонного суду Донецької області (Артемівського міськрайонного суду Донецької області), до 24 лютого 2022 року (звільнення у відставку суддів, закінчення повноважень у межах п’ятирічного строку суддів, відрядження суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області до інших судів, декретні відпустки, тривалі відпустки для догляду за дитиною тощо).

Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Комісія наголошує, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.

Комісія також звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть враховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до якого суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення в таких випадках мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на ефективну участь у процесі стосовно неї, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти, які повинні бути висунуті на її захист.

Розглядаючи справи, де національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив, якби співобвинувачений міг би бути поставлений у положення, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурського суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).

Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї, та щодо самого провадження.

Таким чином, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішені подібних справ та насамперед докласти всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши при цьому «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.

Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак у всіх випадках, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, такі випадки мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики, ураховуючи системність таких дій судді, навантаження судді, наявності фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).

Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість та відпустки судді, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Комісією проаналізовано підстави закриття провадження в зазначених вище справах і встановлено, що більшість справ надходило до суду у строки, достатні для розгляду справи по суті. Водночас розгляд справ неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою позивача в судове засіданні або провадження у справах відразу закривалось через закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Так, зокрема, у справі № 219/5354/18, ухвалюючи 30 серпня 2018 року постанову, якою провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, суддя зазначила, що в судові засідання правопорушник неодноразово не з’являвся, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Отже, суддя розглянула справу лише після спливу строків притягнення особи до відповідальності.

Аналогічно у справі № 219/3959/19, ухвалюючи 08 липня 2019 року постанову про закриття провадження у справі, суддя зазначила, що в судові засідання 02 травня 2019 року, 05 червня 2019 року, 19 червня 2019 року та 08 липня 2019 року правопорушник не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Правопорушення вчинено 24 березня 2019 року, справа до суду надійшла 11 квітня 2019 року. Таким чином, кандидаткою також справу було розглянуто лише після спливу строків накладення стягнення.

Такі ж обставини закриття провадження у справах № 219/3960/19 (правопорушення вчинено 05 квітня 2019 року, до суду справа надійшла 11 квітня 2019 року, постанову ухвалено 08 липня 2019 року) та  № 219/9191/20 (правопорушення вчинено 30 вересня 2020 року, до суду справа надійшла 02 жовтня 2020 року, постанову про закриття провадження ухвалено 18 січня 2021 року).

Водночас, наприклад, у справах № 219/6864/19 та № 219/6319/19, які надійшли до суду через два тижні після вчинення правопорушення, кандидаткою при ухваленні постанов про закриття провадження взагалі не зазначено, що призвело до неможливості розгляду справ у визначені чинним законодавством строки.

Отже, формальні та ненаполегливі дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, призвели до звільнення осіб від відповідальності.

За таких обставин Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».

4. Кандидатка не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав та відповідність рівня життя задекларованим доходам» (підпункт 7 пункту 21; підпункт 1 пункту 22 Єдиних показників).

Кандидатка безпідставно не задекларувала майно і (або) повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон, або занизила обсяг і (або) вартість майна. Не вжила достатніх заходів для з’ясування майнового стану осіб, стосовно яких вона повинна подавати відповідні декларації, внаслідок чого вказала неправдиву (у тому числі неповну) інформацію (підпункт 4.6, 4.8 пункту 4 Індикаторів; пункти 1-2 Індикаторів від 09 листопада 2023 року).

4.1 У майнових деклараціях за 2019–2022 роки кандидатка не декларувала майнових прав власного сина, хоча він був зазначений нею як член сім’ї.

Стосовно цієї обставини кандидатка пояснила, що у вказаний період часу проживала разом із неповнолітньою дитиною в будинку, власником якого вона є. Вважала, що оскільки дитина є членом її сім’ї як власника житла, то дитина має право користуватися цим житлом, а тому додатково вказувати сина як особу, яка має право користування будинком, немає потреби.

Стосовно цього Комісія зазначає, що дійсно в майнових деклараціях за вказаний період кандидатка вказувала свого малолітнього сина як члена своєї сім’ї, а також декларувала право власності на житловий будинок площею 116,7 кв.м у місті Бахмуті, зазначаючи, що вона і син проживають саме в цьому будинку.

За таких обставин Комісія вважає, що незазначення кандидаткою в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації права користування свого малолітнього сина не є підставою для визнання  її такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, або для зниження балів за цими критеріями.

4.2. У майнових деклараціях за 2022–2024 роки кандидатка не зазначила свою матір ОСОБА_1 як члена сім’ї, попри те, що мати відповідно до інформації з рішення Вищої ради правосуддя щодо відрядження Погрібної Н.М. до міста Дніпра перебувала на її утриманні з 2022 року як особа, яка потребує особливого догляду за станом здоров’я.

Стосовно цього кандидатка пояснила, що її мати ОСОБА_1, _______ року народження, після евакуації з міста Бахмута Донецької області за станом здоров’я потребує спеціального догляду та перебуває у відповідному приватному закладі, послуги якого оплачує кандидатка. Оскільки разом із матір’ю вона не проживає, спільним побутом вони не пов’язані, вважає, що в неї відсутній обов’язок вказувати матір у майнових деклараціях як члена сім’ї.

Комісія вважає такі пояснення прийнятними і такими, що спростовують сумніви в невідповідності кандидатки критеріям доброчесності та професійної етики.

4.3. У поданих майнових деклараціях за 2015–2024 роки в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» кандидатка зазначила про квартиру в місті Бахмут (дата набуття права: 28 лютого 1995 року, загальна площа (кв.м): 42,06), співвласницею якої є вона, та вказала, що вартість цієї квартири невідома або не застосовується. Також у щорічних деклараціях за 2015–2020 роки кандидатка не зазначила інших співвласників на вказаний об’єкт нерухомості. Крім того, згідно з поданими щорічними деклараціями за 2015–2024 роки в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» кандидатка зазначила земельну ділянку та житловий будинок в місті Бахмут (дата набуття права: 09 серпня 2010 року, загальна площа (кв.м): 624, дата набуття права: 19 липня 2013 року, загальна площа (кв.м): 116,7) та вказала, що вартість цього майна невідома або не застосовується. Така ж ситуація зберігається у 2024 році, коли кандидатка придбала автомобіль «ВАЗ» Модель: 21061, рік випуску: 1991, однак у майновій декларації за 2024 рік не зазначила вартості автомобіля.

Стосовно цих обставин кандидатка пояснила, що вказану квартиру її мати отримала на підставі ордера. У 1995 році квартиру приватизовано на всіх членів сім’ї (мати, батько, донька). Згідно з копією свідоцтва про право власності на житло вартість на момент приватизації становила 736 050 крб. Оскільки під час отримання ордера на квартиру оцінка вартості не вимагалась чинним на той час законодавством та не проводилась, а на момент отримання свідоцтва про приватизацію у 1995 році вартість встановлена в карбованцях, така вартість у гривнях на день подання відповідних декларацій їй була невідома. На сьогодні будинок, у якому була квартира, повністю зруйновано в результаті бойових дій в місті Бахмут.

Стосовно вартості земельної ділянки та житлового будинку в місті Бахмут пояснила, що вказаний будинок збудовано в 1945 році, він належав на праві власності її бабусі, яка померла у 1986 році. Після її смерті спадщина не оформлювалась та в будинку ніхто не проживав. Оскільки тривалий час будинком ніхто не користувався, у результаті чого він руйнувався, було прийнято рішення передати його у власність кандидатки, оформивши договір купівлі-продажу. На час оформлення правочину вартість будинку згідно з договором купівлі-продажу від 13 червня 2005 року становила 3 700 гривень. Надалі, протягом багатьох років кандидаткою здійснювалися будівельні роботи в будинку, у результаті чого площа будинку збільшилася та відбулися певні поліпшення. 19 липня 2013 року кандидаткою отримано свідоцтво про право власності на будинок вже після реконструкції та зі збільшеною площею. Чинне законодавство не вимагає встановлювати вартість перебудованого будинку.

Державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою Донецька область місто Артемівськ, отримано 09 серпня 2010 року. При отриманні свідоцтва про право власності на земельну ділянку її вартість не визначалась та не вказувалась.

Таким чином, отримавши право власності на земельну ділянку та добудований будинок, не було встановлено їх вартості. У зв’язку з викладеними вище обставинами кандидаткою не вказувалася вартість будинку та земельної ділянки  в деклараціях за 2015–2024 роки.

На сьогодні будинок у місті Бахмуті Донецької області зруйнований.

Автомобіль марки «ВАЗ» модель 21061, рік випуску 1991, належав кандидатці згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 березня 2024 року після смерті батька ОСОБА_2, який помер 15 лютого 2022 року. Загальна вартість майна, на яке отримано свідоцтва про право на спадщину за законом, у реєстрі вказана 0,01 гривня, тому в декларації вартість автомобіля не зазначалась.

Комісія сприймає пояснення кандидатки як правдиві і такі, що відповідають фактичним обставинам та наданим нею документам, а тому зазначені у цьому пункті висновку ГРД обставини не мають негативного впливу на відповідність кандидатки критеріям доброчесності та професійної етики.

Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, але має бути врахована під час оцінювання:

1. Батько сина кандидатки ОСОБА_3 у травні 2025 року перетнув державний кордон (виїхав за межі України) у пункті пропуску «Ягодин». В умовах воєнного стану чоловіки віком від 18 до 60 років обмежені у праві виїзду за кордон. Виїзд дозволений у виняткових випадках, передбачених законодавством.

2. У 2015 році кандидатка із сином потенційно відвідувала Республіку Білорусь (зокрема, вона послуговувалася потягом № 86 «Київ-Мінськ» та, відповідно, «Мінськ-Київ»).

3. У щорічних деклараціях за 2015, 2017–2024 роки кандидатка в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» вказала про отримання пенсії, проте в щорічній декларації за 2016 рік про отримання пенсії не зазначила. Водночас згідно з відомостями з ДРФО вона виплат не отримує.

4. Кандидатка подавала декларації родинних зв’язків за періоди 2016–2021 роки, 01 січня 2020 року – 31 грудня 2020 року, 2017–2022 роки, 2017–2023, замість правильних періодів, а саме: 2016–2020 роки, 2017–2021 роки, 2019–2023 роки.

5. У майновій декларації за 2012 рік кандидатка вказала будинок у місті Бахмут – 53 кв.м (який у 2005 року придбав батько кандидатки за 3 700 гривень, що на момент придбання становило близько 730 доларів США), проте в майновій декларації за 2013 рік загальна площа будинку зазначена – 116,7 кв.м. Тому, виникає питання про підстави придбання згаданого будинку/згаданих будинків та збільшення площі, якщо це той самий будинок.

6. У майновій декларації за 2012 рік кандидатка вказала земельну ділянку в місті Бахмут площею 600 кв.м, а у 2013 році – 624 кв.м.

Стосовно додаткової інформації, яку ГРД надало до висновку, кандидатка  зазначила таке.

1. Зі слів сина відомо, що його батько працює водієм на підприємстві, яке займається вантажними перевезеннями, і виїздив за кордон у зв’язку з виконанням своїх посадових обов’язків, оскільки вантаж, який він перевозить, необхідно доставляти до країн Європи. Наразі відомо, також зі слів сина, що його батько перебуває на територій України в очікуванні наступного рейсу.

2. У місті Бахмуті Донецької області починаючи з 24 квітня 2014 року терористи 5 разів здійснювали спроби штурму ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бахмуті. Оскільки вказана військова частина розташовувалась недалеко від того міста, де був будинок Погрібної Н.М., вона прийняла рішення  з метою безпеки дитини відправити його до друзів у село Дядичи в Білорусії. Кандидатка надала довіреність подрузі з дозволом на виїзд дитини. Після того, як активна фаза конфлікту була припинена, кандидатка особисто поїхала за сином та привезла його додому.

3. ІНФОРМАЦІЯ_2. Відомості щодо розміру пенсії для заповнення декларації отримуються нею в особистому кабінеті Пенсійного фонду України.

4. Під час подання декларації родинних зав’язків кандидаткою помилково вказані періоди 2016–2021 роки, 01 січня 2020 року – 31 грудня 2020 року, 2017–2022 роки, 2017–2023 роки, а не останні п’ять календарних років на час подання декларації, як того вимагають Правила заповнення декларації родинних зав’язків. Не зважаючи на помилковість вказаних періодів, всі вони охоплюють періоди, необхідні для декларування, відомості, вказані в деклараціях та подані за всі періоди, жодного разу не змінювалися, бо в кандидатки ніколи не було осіб, з якими в неї є родинні зв’язки, які б займали посади, визначені пунктом 2 частини другої статті 61 Закону.

5. Стосовно розміру будинку пояснила, що це один будинок, який з 2005 до 2013 року нею було перебудовано, про що вона вже зазначала.

6. Стосовно розміру земельної ділянки, вказаного в декларації  за 2012 рік – 600 кв.м, за 2013 рік – 624 кв.м,  зазначила, що це технічна помилка, допущена нею при заповненні декларації за 2012 рік.

Крім обставин, зазначених у висновку ГРД, при вирішенні питання відповідності кандидатки критеріям доброчесності та професійної етики Комісія також враховує таке.

1. Кандидатка систематично допускає помилки при заповненні декларацій.

1.1     Відповідно до частини першої статті 61 Закону суддя зобов’язаний щорічно  подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію родинних зв’язків за формою, що визначається Комісією.

Згідно із затвердженими Комісією Правилами заповнення та подання декларації родинних зв’язків судді декларація родинних зв’язків судді подається особисто суддею шляхом її заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із зазначенням відомостей за останні п’ять календарних років.

Водночас кандидаткою за відповідні звітні періоди: 2016–2020 роки, 2017–2021 роки, 2019–2023 роки подано декларації родинних зв’язків із зазначенням неправильних періодів: 2016–2021 роки, 01 січня 2020 року – 31 грудня 2020 року, 2017–2022 роки, 2017–2023 роки.

У наданих письмових поясненнях та в засіданні Комісії кандидатка пояснила, що періоди у вказаних деклараціях родинних зав’язків зазначила помилково.

1.2     У щорічній декларації за 2016 рік у розділі 13 «Фінансові зобов’язання» кандидатка задекларувала кредит у розмірі 5 850 грн (дата виникнення 01 червня 2016 року), у декларації за 2020 рік – кредит у розмірі 20 000 грн (дата виникнення 01 січня 2020 року), у декларації за 2021 рік – 100 000 грн (дата виникнення 01 січня 2021 року), у декларації за 2022 рік – 100 000 грн (дата виникнення 01 січня 2022 року).

Водночас у графі стосовно особи, на користь якої виникло зобов’язання, кандидатка зазначила себе.

У наданих письмових поясненнях та в засіданні Комісії кандидатка зазначила, що у вказаних деклараціях при їх заповненні помилково зазначила себе замість КБ «ПриватБанк» особою, на користь якої в неї виникло зобов’язання.

1.3 Стосовно інформації Національного агентства з питань запобігання корупції, що в розділі 11 «Доходи, в тому числі подарунки» декларації кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, відповідно до інформації з ДРФО за 2024 рік кандидатка не зазначила дохід у розмірі 49 870 грн від продажу рухомого майна, кандидатка пояснила, що зазначений дохід вона отримала від продажу автомобіля «ВАЗ», модель: 21061, 1991 року випуску, який належав їй відповідно до свідоцтва про спадщину після смерті батька, яке видано 14 березня 2024 року. Автомобіль вона продала за договором купівлі-продажу 28 листопада 2024 року в територіальному сервісному центрі в місті Дніпро.

Водночас у декларації цей дохід вона задекларувала не як отриманий від продажу рухомого майна, а як спадщину в розмірі 43 000 грн, відрахувавши від суми продажу вартість послуг нотаріуса при оформленні спадщини.

Оскільки раніше вона ніколи не отримувала спадщину та не продавала автомобілі, то при заповненні декларації нею було допущено технічну помилку щодо вказівки доходу як спадщина, а не як доходу від продажу рухомого майна.

Як зазначалось вище, однією зі складових доброчесності судді є сумлінність, яка передбачає старанне й відповідальне виконання своїх обов’язків. Оцінка чесності та сумлінності кандидата не може бути обмежена лише його професійною діяльністю. Вона має включати й аналіз його поведінки поза межами професії, оскільки моральні якості кандидата на посаду судді мають бути бездоганними у всіх сферах його життя.

Дослідивши вказані в підпунктах 1.1-1.3 обставини, Комісія зазначає, що кандидаткою при заповненні декларацій родинних зв’язків та щорічних майнових декларацій допускалися систематичні помилки, що свідчить про певну її недбалість та нехтування правилами заповнення цих декларацій, тобто несумлінність при виконанні покладеного на неї державою обов’язку декларування.

На думку Комісії, жодне з цих порушень окремо не є суттєвим і само по собі не може свідчити про невідповідність кандидатки критеріям доброчесності та професійної етики, проте в цьому випадку Комісія, зважаючи на системність порушень, які допускаються кандидаткою протягом тривалого проміжку часу при заповненні відповідних декларацій, доходить висновку про необхідність застосування приписів пункту 5.12 Положення щодо можливості зниження балів за вчинення декількох менш суттєвих порушень і відповідно знижує кількість балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».

2. Кандидатка без наведення мотивів ухвалювала рішення про задоволення самовідводів та відводів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Складаючи присягу, суддя бере на себе зобов’язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладено в рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що «згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб’єктивного та об’єктивного критеріїв. За суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного».

Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов’язаних зі спірною поведінкою судді.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що «Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі – тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію – тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб’єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена в пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23.

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ чергового з’їзду суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.  Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.  Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

Згідно з коментарем до зазначеного Кодексу, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. До таких випадків, зокрема, належать:

а) у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається;

b) раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок;

с) суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.

Відчуття упередженості – це формування в судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об’єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Зловживання правом на самовідвід не допускається. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише в разі неможливості ухвалення суддею об’єктивного рішення у справі.

Відповідно до рішення Ради суддів України від 01 березня 2019 року № 13 наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя  не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи.

З огляду на вказане Комісія вважає необхідним навести приклади вирішення кандидаткою як суддею деяких самовідводів чи заявлених їй відводів.

Так, у справі № 219/4619/21 кандидатка задовольнила самовідвід у зв’язку з тим, що позивач справи подав на неї скаргу до Вищої ради правосуддя.

У справі № 219/6568/17 відвід заявлений позивачем із підстав неодноразового відкладення суддею розгляду справи.

У справі № 219/648/18 позивачі в обґрунтування відводу вказували, що суддею порушено принцип рівності сторін, неупередженості, допущено істотні порушення норм процесуального права, що дає їм підстави вважати вказані порушення такими, що допущені внаслідок упередженості, необ’єктивності, несумлінного використання своїх процесуальних повноважень. Вказували, що підготовче судове засідання у справі навмисно, на їх думку, не розглядається судом протягом тривалого періоду часу.

У справах № 219/3576/18 та № 219/3157/18 відповідач в обґрунтування відводу зазначив, що суддею порушено норми процесуального права, що дає йому підстави вважати вказані порушення такими, що допущені внаслідок упередженості, необ’єктивності, недбалості, несумлінного виконання своїх процесуальних обов’язків, що відобразилося, на його думку, в незадовільному проведенні підготовчого судового засідання, не надісланні йому копій ухвал суду, порушенні принципу рівності сторін.

У справі № 219/5393/18 заявник вказав, що суддею порушено норми процесуального права, що дає йому підстави вважати вказані порушення такими, що допущені внаслідок упередженості, необ’єктивності, недбалості, несумлінного виконання своїх процесуальних обов’язків, що відобразилося, на його думку, в покладанні оплати при призначенні експертизи тільки на нього, порушенні принципу рівності сторін.

У справі № 219/5992/18 заявник в обґрунтування  відводу вказав, що  суддею порушено норми процесуального права, що дає йому підстави вважати вказані порушення такими, що допущені внаслідок упередженості, необ’єктивності, недбалості, несумлінного виконання своїх процесуальних обов’язків, що відобразилось у невжитті заходів щодо розгляду цивільної справи протягом строку, встановленого законом, незабезпеченні своєчасного розгляду справи.

У справі № 219/8928/16-ц в обґрунтування відводу учасник справи зазначила, що суддею порушено принцип рівності сторін, неупередженості допущено істотні порушення норм процесуального права, що дає їй підстави вважати вказані порушення такими, що допущені внаслідок упередженості, необ’єктивності, несумлінного використання своїх процесуальних повноважень. Вказувала, що апеляційною інстанцією у цій цивільній справі тричі виносились постанови про скасування незаконних ухвал, постановлених головуючим у справі, підставами для скасування ухвал суду буди неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призводили до постановлення помилкових ухвал. Майже у всіх без винятку випадках апеляційна інстанція вказувала на порушення суддею Погрібною Н.М. положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або формальний підхід до вирішення питань по суті заяв відповідача. З огляду на викладене вона не має довіри до головуючого судді у справі.

У всіх зазначених справах кандидатка, задовольняючи заяви про самовідвід чи відвід, обмежилась посиланням на пункт 2.5 Бангалорських принципів, інших мотивів задоволення відводів суддею в ухвалах не зазначалось.

Комісія не аналізує, чи були підстави для відводу судді в кожній конкретній справі, проте вважає необхідним зауважити, що в жодній справі суддею не мотивовано, у чому ж саме полягає її упередженість чи неможливість об’єктивного розгляду справи.

Крім того, суддя жодним чином не відреагувала на досить гучні звинувачення заявників, наведені нею безпосередньо у відповідних ухвалах, щодо її «упередженості, необ’єктивності, недбалості, несумлінного виконання своїх процесуальних обов’язків», свідомого порушення та затягування строків розгляду справ. По суті зміст ухвал свідчить про те, що суддя з такими звинуваченнями погодилася і саме порушення нею чинного законодавства є підставою для її відводу.

Комісія зазначає, що такі обставини з погляду звичайної розсудливої людини можуть свідчити про намагання судді використати незначний привід для того, щоб уникнути розгляду справи, що є неприпустимим.

Поведінку судді при розгляді заяв про відвід та самовідвід Комісія розцінює як таку, що впливає на оцінку критеріїв доброчесності та професійної етики, та відповідно знижує бал за цим критерієм на 15 балів за показником «Сумлінність».

Отже, за результатами дослідження досьє та співбесіди з кандидаткою, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія чотири рази застосувала приписи пункту 5.12 Положення, тому сумарний бал, отриманий за критеріями професійної етики та доброчесності, становить 240 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів). З огляду на наведене Комісія вважає, що кандидатка відповідає зазначеному критерію.

V. Висновок Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

За результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатка на посаду судді апеляційного загального суду Погрібна Н.М. отримала такі бали:

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Показники, отримані під час кваліфікаційного іспиту	341,9	341,9
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	19,33	37,67
	Безперервний розвиток	18,33
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	38
	Ефективна взаємодія	9
	Стійкість мотивації	9,67
	Емоційна стійкість	9,33
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		240
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
Всього			657,57

Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Отже, у зв’язку з наявністю висновку ГРД питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидатки на посаду судді апеляційного загального суду Погрібної Н.М. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді повинно вирішуватися Комісією у пленарному складі.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатка на посаду судді апеляційного загального суду Погрібна Наталя Миколаївна набрала 657,57 бала.

2. Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності Погрібної Наталі Миколаївни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                            Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                      Роман САБОДАШ