Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 3:
головуючого – Сергія ЧУМАКА,
членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША (доповідач),
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Нелі ОТЧАК,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Отчак Нелі Ярославівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних адміністративних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.
- Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
- Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду (далі – конкурс) та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).
Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 793 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).
- За змістом частини другої статті 793 Закону у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
- Частиною другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Визначено критерії кваліфікаційного оцінювання: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
- Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). За змістом пунктів 1.1‒1.6 цього положення завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
- Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах, у тому числі адміністративної юрисдикції, виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів в апеляційних судах.
- Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (із змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.
- Частиною четвертою статті 83 Закону установлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
- У грудні 2023 року до Комісії надійшла заява Нелі Отчак про допуск її до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особи, яка відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
- Рішенням Комісії від 04 березня 2023 року № 84/ас-24 Отчак Нелю Ярославівну допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.
Основні відомості про кандидата.
- Отчак Неля Ярославівна, народжена ______________ року, на момент подання заяви мала повних ___ років. Є громадянкою України. Володіння державною мовою підтверджено сертифікатом УМД № 00205151 від 18 жовтня 2023 року на рівні вільного володіння (другий ступінь). Станом на дату проведення співбесіди кандидат є несудимою (відповідно до довідки/витягу з ЄРДР, наданої в межах спеціальної перевірки).
- Повну вищу юридичну освіту Отчак Н.Я. здобула у 2005 році у Львівському національному університеті імені Івана Франка, отримала диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію спеціаліст юрист.
- У 2013 році Отчак Н.Я. захистила дисертацію за спеціальністю «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» у Національному університеті «Львівська Політехніка» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук (дисертація на тему «Правове забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення»).
- Стаж професійної діяльності кандидата у сфері права перевищує 20 років. Після здобуття вищої юридичної освіти Отчак Н.Я. обіймала такі посади: з 2002 до 2005 року – старший державний виконавець у відділі державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції; з 2005 до 2007 року – головний державний виконавець у Державній виконавчій службі у Городоцькому районі; з 2011 до 2012 року – провідний юрист у ЗАТ ВКК «Еталон»; з 2012 до 2014 року – начальник служби юридичного, кадрового та організаційного забезпечення у ПрАТ ВКК «Еталон»; з 2014 до 2015 року – викладач кафедри гуманітарних дисциплін у Львівському державному університеті фізичної культури; з 2015 до 2016 року – доцент кафедри гуманітарних дисциплін у Львівському державному університеті фізичної культури; з 2016 до 2017 року – в.о. доцента кафедри адміністративно-правових дисциплін факультету №6 у Львівському державному університеті внутрішніх справ; з 2017 до 2018 року – доцент кафедри адміністративно-правових дисциплін факультету №6 у Львівському державному університеті внутрішніх справ; з 2018 до 2020 року – доцент кафедри адміністративно-правових дисциплін юридичного факультету у Львівському державному університеті внутрішніх справ; з 2020 року і до цього часу обіймає посаду судді Червоноградського міського суду Львівської області (Червоноградський міський суд Львівської області з 30 квітня 2025 року перейменовано на Шептицький міський суд Львівської області відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 25 квітня 2025 року).
- Указом Президента України від 02 липня 2020 року № 265/2020 Отчак Н.Я. призначено на посаду судді Червоноградського міського суду Львівської області. Присягу склала 28 липня 2020 року.
Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).
- Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
- Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
- Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
- Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання, до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах допущено 706 кандидатів, зокрема Отчак Н.Я.
- Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
- Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
- З огляду на зазначене Отчак Н.Я. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
|
професійна компетентність |
когнітивні здібності |
44,3 |
340,3 |
|
знання історії української державності |
40 |
||
|
знання у сфері права та зі спеціалізації суду |
126 |
||
|
здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації |
130 |
- Відповідно до підпункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
- Отже, загальна кількість балів, отриманих Отчак Н.Я. за кваліфікаційний іспит, становить 340,3 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Проведення спеціальної перевірки.
- Відповідно до статті 75 Закону, статей 56-58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2022 № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Отчак Н.Я.
- Запити про надання відомостей стосовно Отчак Н.Я. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. На запити одержано інформацію від Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
- Листом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) від 18 липня 2025 року № 49-01/62359-25 до Комісії надіслано результати спеціальної перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2024 рік.
- За результатами спеціальної перевірки не виявлено фактів декларування недостовірних відомостей про майно або інший об’єкт декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації.
- Отже, під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка беззастережно свідчить про невідповідність вимогам до кандидата на посаду судді. Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).
Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.
- Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Отчак Н.Я.
- Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Отчак Н.Я. визначено члена Комісії Сабодаша Р.Б.
- Листом Комісії від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25 кандидатам на посади суддів в апеляційних загальних судах запропоновано надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на їх думку, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, в якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, особиста компетентність ‒ 50 балів (рішучість та відповідальність ‒ 25 балів, безперервний розвиток ‒ 25 балів) і соціальна компетентність ‒ 50 балів (ефективна комунікація ‒ 12,5 бала, ефективна взаємодія ‒ 12,5 бала, стійкість мотивації ‒ 12,5 бала, емоційна стійкість ‒ 12,5 бала).
- 20 серпня 2025 року до Комісії надійшли пояснення та докази від кандидата Отчак Н.Я. на виконання листа Комісії від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25. Кандидат надала інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
- До Комісії 25 листопада 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Отчак Нелі Ярославівни критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 24 листопада 2025 року (далі – Висновок).
- Підставою для надання Висновку слугували виявлені ГРД обставини.
- Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».
- Кандидат у 2012 році захистила дисертацію на тему: «Правове забезпечення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення» (далі – Дисертація) та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук. Захист Дисертації відбувся 15 листопада 2012 року в засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.19 у Національному університеті «Львівська політехніка».
- Під час дослідження змісту Дисертації ГРД виявила факти порушення кандидатом академічної доброчесності.
- У дисертації виявлено 21 фрагмент академічного плагіату та 8 фрагментів фальсифікацій, що стосуються висновків дисертаційного дослідження та висновку наукової статті, які мають бути оригінальними та сформульованими самостійно. Так, кандидатом здійснювались запозичення з двох підручників (окремими сторінками), статті з вебсайту «Wikipedia», трьох дисертацій колег із Львівського університету внутрішніх справ, двох дисертацій російських науковців, законодавства російської федерації тощо.
- ГРД під час перевірки встановлено, що на 7 джерел у тексті Дисертації не зроблено посилання, а саме на джерела за номерами 81, 188, 206, 230, 234, 241, 242, зазначені у переліку літератури Дисертації, що свідчить про недотримання академічної доброчесності щодо надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації, встановленої пунктом 2 статті 42 Закону України «Про освіту».
- Виявлено такі фальсифікації як заміщення понять і викривлення змісту наукових результатів інших дослідників (зокрема, це механічна підміна термінів: наприклад, заміна понять у роботах Бурди С.Я. та Купріної Н.Ю.), що створює хибне уявлення про результати дослідження та їх застосовність. На думку ГРД, така штучна адаптація чужих результатів під власну тему Дисертації є окремим грубим порушенням.
- Обсяг, характер і повторюваність запозичень, а також використання російських джерел без належного аналізу та без зазначення авторства може свідчити про непоодинокий, а системний, умисний та свідомий характер порушень, що створює видимість наукового дослідження.
- У своїх поясненнях кандидат зазначила, що у 2012 році не існувало нормативної вимоги щодо відсотка «унікальності» тексту, робота проходила перевірку антиплагіатних програм у кількох установах, зокрема у Вищій атестаційній комісії Міністерства освіти і науки України, яка не виявила збігів, на які вказує ГРД.
- На думку ГРД, наведені пояснення не спростовують фактів порушень з огляду на таке.
- Таким чином, ГРД висновує, що кандидат порушила академічну доброчесність у грубій, системній та умисній формі при здобутті наукового ступеня кандидатки юридичних наук, що є підставою для висновку про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.
- Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав». Вартість об’єктів цивільних прав, набутих членами сім’ї кандидата, не відповідає розміру їх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об’єктів цивільних прав. Право на об’єкти цивільних прав оформлено з ознаками приховування особи кандидата як імовірного власника або користувача, набуте членами її сім’ї за ціною, що істотно відрізняється від ринкової.
- ГРД встановила, що кандидат в різні періоди часу користувалась транспортними засобами, які на праві власності належать її сестрі, ОСОБА_1, зокрема:
•легковим автомобілем марки «Audi Q8» 2018 року випуску, вартістю 1 300 000 грн (еквівалентно 32 418 дол. США). Дата набуття кандидатом права користування цим транспортним засобом (12 листопада 2022 року) співпадає з датою набуття ОСОБА_1 права власності на цей автомобіль. Тобто автомобіль перебував у користуванні кандидата з моменту його придбання. Крім того, на переконання ГРД, задекларована вартість автомобіля є нижчою за ринкову, оскільки станом на 22 листопада 2025 року ціна подібного автомобіля становила щонайменше 41 000 дол. США;
•легковим автомобілем Honda CR-V 2018 року випуску, дата набуття права власності сестрою кандидата 11 травня 2018 року.
Надалі вказаний транспортний засіб був відчужений ОСОБА_1 на користь чоловіка кандидата ОСОБА_2 шляхом укладання договору купівлі-продажу. Упродовж 2018–2022 років кандидат декларувала право користування цим автомобілем. Також ГРД акцентує увагу, що цей автомобіль ввезений на територію України у новому стані.
- ГРД відзначає наявність обґрунтованого сумніву стосовно установлених фактів, оскільки згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – ДРФО), доходи сестри кандидата у відповідні періоди складались переважно з незначних грошових надходжень та коштів від продажу рухомого і нерухомого майна, а їх розміри не співвідносяться з видатками для придбання за ринковою вартістю транспортних засобів марки «Audi Q8» та «Honda CR-V».
- ГРД висловлює сумнів стосовно наявності коштів у сім’ї кандидата для придбання автомобіля марки «Honda CR-V» 2018 року випуску. Задекларована вартість цього автомобіля становить 1 200 000 грн (еквівалентно 32 500 дол. США). Відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2021 рік грошові активи кандидата на кінець звітного періоду становили 48 000 дол. США та 300 000 грн, у чоловіка кандидата – 8 000 дол. США. Згідно з відомостями декларації кандидата за 2022 рік у ОСОБА_2 відсутні заощадження на кінець звітного періоду, а заощадження Отчак Н.Я. становили 38 000 дол. США. На переконання ГРД, доходи родини кандидата не співвідносяться з видатками для придбання вказаного транспортного засобу.
- Наведені обставини, на думку ГРД, свідчать про те, що транспортні засоби набуті ОСОБА_1 не за рахунок її власних підтверджених доходів, а в інтересах кандидата чи членів її сім’ї для приховування реального обсягу майна та уникнення обов’язку щодо його декларування, а кандидат та члени її сім’ї не мали достатньо коштів для придбання транспортного засобу марки «Honda CR-V».
- Додатково ГРД повідомила інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але може бути врахована під час кваліфікаційного оцінювання.
- Кандидат не зазначила в декларації достовірної та відомої їй інформації про яку має бути обізнаною.
- У декларації за 2016 рік кандидатом зазначено, що зареєстрованим місцем проживання, яке збігається з фактичним, є м. Львів. Водночас у декларації не зазначено будь-якого об’єкта нерухомості, який у звітний період належав родині кандидата на праві власності або користування.
- Кандидат у своїй декларації за 2017 рік вказала, що 30 квітня 2014 року набула право користування (реєстрація та фактичне проживання) житловим будинком загальною площею 154,8 кв.м, що знаходиться у м. Львів. При цьому у декларації за 2016 рік відсутні відомості про вказаний об’єкт нерухомості.
- Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на момент подання декларації) у декларації зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають зокрема дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування. Для цілей декларування об’єктами нерухомості (об’єктами нерухомого майна) є земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина першої статті 181 Цивільного кодексу України, частина перша статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
- У своїх поясненнях кандидат зазначила, що у 2016 році разом з сім’єю (чоловіком та неповнолітніми дітьми) проживала у житловому будинку за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, про що вказала у декларації за 2016 рік. Кандидат наголосила, що після публікації Національним агентством відповідних роз’яснень з 2016 року декларувала користування цим об’єктом нерухомості.
- Крім того, на запитання щодо розбіжності у датах набуття права користування цим житловим будинком кандидат відповіла, що будинок з 23 серпня 2013 року належить на праві власності її матері. У деклараціях за 2017–2018 роки Отчак Н.Я. вказала датою набуття права користування — 30 квітня 2014 року, тобто дату своєї реєстрації у цьому будинку. Натомість у деклараціях за 2019–2024 роки вона помилково зазначила дату державної реєстрації права власності своєю матір’ю, а не фактичну дату набуття права користування. На її думку, така розбіжність виникла через неправильну консультацію під час навчання та стала системною.
- Втім, застереження ГРД викликає не заповнена графа про фактичне місце проживання кандидата, а сам факт недекларування права користування об’єктами нерухомості у 2016 році відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», яке виникало в кандидата й членів її сім’ї незалежно від того, чи були вони власниками зазначеного майна, що передбачає обов’язок зазначати в декларації усі об’єкти, які належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї на праві користування. При цьому ГРД відзначає, що інформацію про зареєстроване місце проживання або місце фактичного проживання, зазначену у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування», необхідно дублювати у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації.
- У деклараціях за 2017-2018 роки кандидат вказує дату набуття права користування житловим будинком загальною площею 154,8 кв.м – 30 квітня 2014 року, а у деклараціях за 2019-2024 роки – 23 серпня 2013 року.
- Таким чином, кандидат не декларує відомостей про зазначений житловий будинок у декларації за 2016 рік, допускає розбіжності у відомостях, відображених у деклараціях за 2017–2024 роки, стосовно дати набуття права користування об’єктом нерухомого майна.
- На переконання ГРД, недекларування кандидатом інформації щодо права власності / користування об’єктами нерухомості у стороннього спостерігача викликатиме обґрунтовані сумніви щодо доброчесності судді та її відповідності, зокрема, критерію чесності.
- Отчак Н.Я. у розділі «3. Об’єкти нерухомості» декларацій за 2016–2019 роки зазначила земельну ділянку загальною площею 120 кв.м, що знаходиться у с. Мшана Городоцької громади Львівської області, яка з 06 липня 2022 року належить на праві власності її чоловіку. У деклараціях за 2020-2024 роки площа вказаної земельною ділянки задекларована розміром 1 200 кв.м.
- У своїх поясненнях кандидат повідомила, що згідно з державним актом серії __ № ______, виданим на підставі рішення п’ятої сесії шостого скликання Міланської сільської ради від 02 лютого 2011 року № 121 її чоловіку належить земельна ділянка загальною площею 0,1200 га, що еквівалентно 1 200 кв.м. У декларації за 2021 рік кандидатом правильно відображено площу цієї земельної ділянки розміром 1 200 кв.м. У попередніх деклараціях кандидатом допущено помилку в арифметичних розрахунках через неправильно переведену площу, зазначену в гектарах, у квадратні метри.
- ГРД звернула увагу, що помилка стосується об’єкта нерухомого майна, який декларувався протягом багатьох років, і може додатково свідчити про несумлінність кандидата.
- Отчак Н.Я. у деклараціях за 2019–2024 роки зазначила земельну ділянку загальною площею 95 кв.м, що знаходиться у м. Львові, власником якої є мати кандидата, ОСОБА_3. Право користування цією земельною ділянкою Отчак Н.Я. та члени її сім’ї набули 04 червня 2014 року, натомість у деклараціях кандидата за 2016–2018 роки відомості про неї відсутні.
- ГРД наголосила на необхідності зазначення такої інформації у деклараціях відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції».
- У своїх поясненнях кандидат зазначила, що не була обізнана про факт державної реєстрації вказаної земельної ділянки та вважала, що ОСОБА_3 перебуває в процесі оформлення відповідних документів.
- Кандидат у деклараціях за 2020–2024 роки вказала земельну ділянку, загальною площею 166 кв.м., що знаходиться у м. Львові, власником якої є ОСОБА_3. Право користування цією земельною ділянкою кандидат та члени її сім’ї набули 05 жовтня 2010 року. Проте відомості про вказану земельну ділянку у деклараціях кандидата за 2016–2019 роки відсутні.
- У поясненнях кандидат зазначила, що не була обізнана про факт державної реєстрації земельної ділянки та вважала, що її мати перебуває в процесі оформлення відповідних документів, а тому не декларувала право користування цією земельною ділянкою до 2020 року. Водночас, кандидат підтвердила користування цією земельною ділянкою з 05 жовтня 2010 року.
- ГРД зауважила, що суб’єкт декларування зобов’язаний бути обачним щодо декларування відомостей про майно, яким володіє або користується він чи члени його сім’ї. Посилання кандидата на відсутність інформації, ненадання документів матір’ю або її припущення про «незавершеність оформлення» не звільняють від обов’язку декларувати майно, яким кандидат та її сім’я фактично користувались з 05 жовтня 2010 року.
- Отчак Н.Я. у деклараціях за 2020–2024 роки вказала, що з 13 грудня 2016 року її чоловік набув право користування житловим будинком загальною площею 177,2 кв.м, що знаходиться у с. Мшана Львівської області та належить на праві власності ОСОБА_3. Натомість відомості про цей житловий будинок у деклараціях кандидата за 2016–2019 роки відсутні.
- У своїх поясненнях кандидат зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 з 05 січня 2017 року зареєстрований за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Мшана, АДРЕСА_2 у житловому будинку, що з 13 грудня 2016 року на праві власності належить ОСОБА_3, який вона успадкувала після смерті її чоловіка. У деклараціях за 2016–2019 роки кандидат не зазначила право користування чоловіком цим будинком, оскільки з 2017 року до 2020 року цей будинок був виключно місцем фактичної реєстрації її чоловіка та він ним не користувався. Кандидат визнала помилку та пояснила, що вказана у декларації за 2020 рік дата – 13 грудня 2016 року є датою набуття права власності, а не датою виникнення у ОСОБА_2 права користування цим житловим будинком.
- Кандидат у деклараціях за 2020–2024 роки вказала, що з 15 березня 2018 року її чоловік набув право користування земельною ділянкою загальною площею 2 500 кв.м, що знаходиться у с. Мшана Львівської області, власником якої є ОСОБА_3. Натомість відомості про вказану земельну ділянку у деклараціях кандидата за 2018–2019 роки відсутні.
- У своїх поясненнях кандидат зазначила, що дата – 15 березня 2018 року є датою державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3. Ця земельна ділянка з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку знаходиться за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Мшана, АДРЕСА_2. Підставою користування цією земельною ділянкою її чоловіком була реєстрація за вказаною адресою. Упродовж 2018–2019 років ОСОБА_2 фактично не користувався цією земельною ділянкою, а зазначена кандидатом дата 15 березня 2018 року є помилкою, оскільки відображає дату набуття права власності, а не дату виникнення права користування земельною ділянкою її чоловіком.
- На переконання ГРД, аналіз поданих кандидатом декларацій свідчить про системне повторення однієї й тієї ж помилки, пов’язаної з неправильним визначенням та зазначенням дати виникнення права користування / права власності на майно та дати набуття права власності власником. Це може свідчити про недбалість у розмежуванні базових категорій декларування та нерозуміння обов’язку щодо зазначення майнових прав членів сім’ї. Повторюваність цієї помилки впродовж кількох звітних періодів свідчить про неналежну уважність при заповненні декларацій і несумлінність у виконанні вимог фінансової прозорості.
- Кандидат у деклараціях за 2020–2022 роки зазначила, що з 11 травня 2018 року набула право користування легковим автомобілем марки «HONDA CR-V» 2018 року випуску, власником якого є ОСОБА_1. Проте відомості про цей транспортний засіб у деклараціях кандидата за 2018–2019 роки відсутні.
- У поясненнях кандидат зазначила, що вказана у декларації за 2020 рік дата – 11 травня 2018 року є датою набуття ОСОБА_1 право власності на цей транспортний засіб. Упродовж 2018–2019 років цей автомобіль кандидатом не використовувався, таким чином кандидат припустилась помилки під час декларування, сплутавши дату набуття права користування з датою набуття права власності, однак зазначила, що така помилка була допущена неумисно.
- На думку ГРД, повторюваність такої помилки свідчить про відсутність належної сумлінності при виконанні обов’язку декларування.
- Отчак Н.Я. обіймає посаду судді Шептицького міського суду Львівської області. У деклараціях за останні роки кандидат вказує місцем свого фактичного проживання м. Львів. При цьому відстань від місця фактичного проживання кандидата до місця її роботи становить близько 80 км. Таку відстань із використанням власного транспортного засобу можна подолати приблизно за 1 год. 30 хв. за умови гарних погодних умов та відсутності ремонтних робіт на шляху слідування.
- На думку ГРД, у розсудливого стороннього спостерігача може виникнути обґрунтований сумнів стосовно можливості щоденного подолання кандидатом відстані від місця проживання до місця роботи та у зворотному напрямку (більше 3-х годин на день з урахуванням значних витрат на паливо).
- Відповідно до декларації за 2020 рік Отчак Н.Я. з 29 жовтня 2020 року набула у власність вантажний автомобіль марки «Volkswagen Transporter» 2002 року випуску. Вартість транспортного засобу на дату набуття кандидатом права власності на нього у декларації відсутня, що суперечить вимогам до повноти та достовірності відображення відомостей про майно, передбаченим Законом України «Про запобігання корупції».
- ГРД наголошує, що у декларації відображаються транспортні засоби, які належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві власності або перебувають у їхньому володінні чи користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів у звітному періоді. Такі відомості включають: дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування ( підпункт «а» пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» в редакції, чинній на момент подання декларації).
- Незазначення кандидатом у декларації відомостей стосовно вартості набутого у власність транспортного засобу унеможливлює перевірку фінансової можливості та джерел походження коштів, за рахунок яких було здійснено придбання автомобіля.
- У попередніх деклараціях кандидат зазначала вартість нежитлового приміщення загальною площею 118,5 кв.м, яка на дату набуття права власності становила 693 667 грн. У декларації за 2024 рік вартість цього об’єкта нерухомого майна не вказана та обрана позначка «[Не застосовується]».
- У поясненнях кандидат повідомила, що у період з 2012 року до 2019 року приміщення використовувалось для здійснення нею адвокатської діяльності. Після призначення кандидата на посаду судді офісне приміщення майже три роки нею не використовувалось, а з 20 вересня 2022 року передане у безоплатне користування чоловіку за договором позички. Надалі згідно з договором оренди від 01 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_2 передав це приміщення у строкове платне користування ГО «Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем». Доходи від надання його в оренду кандидат відобразила у деклараціях за 2022–2024 роки.
- ГРД висловила обґрунтований сумнів стосовно недекларування кандидатом вартості об’єкта нерухомості та наявності підтверджених доходів, достатніх для його придбання. На думку ГРД, надані кандидатом пояснення не містять інформації стосовно джерел походження коштів для придбання цього нежитлового приміщення.
- Відповідно до даних декларацій Отчак Н.Я. у користуванні кандидата та членів її сім’ї перебуває значна кількість об’єктів нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_3, яка з 2012 року не працевлаштована. Частина цього майна ОСОБА_3 успадкована після смерті її чоловіка. На переконання ГРД, наявні в матеріалах досьє кандидата на посаду судді відомості не дають можливості встановити джерела походження коштів та їх достатність для набуття або будівництва об’єктів нерухомого / рухомого майна родиною матері кандидата.
- ГРД вважає, що окреме застереження викликає набуття у власність матір’ю кандидата нежитлового приміщення у м. Львові (згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення від 26 травня 2020 року загальною вартістю 795 200 грн (еквівалентно 31 813,83 дол. США).
- Вказані обставини викликають у ГРД обґрунтовані сумніви щодо наявності у матері кандидата підтверджених джерел доходів, достатніх для придбання житлових будинків значної площі та дороговартісних майнових прав на нежитлове приміщення, особливо з огляду на тривалий період її непрацевлаштованості.
- ГРД встановила, що кандидат виїжджала за межі України в період дії воєнного стану:
• 11 червня 2023 року – 18 червня 2023 року (виїзд — Смільниця, в’їзд — Лужанка), у цей період донька кандидата кордон не перетинала. Кандидат виїжджала спільно з сином, який не повернувся разом з нею;
• 22 грудня 2023 року – 05 січня 2024 року (виїзд — Шегині, в’їзд — Краківець), кандидат виїжджала разом із дочкою;
• 07 квітня 2025 року – 13 квітня 2025 року (виїзд — Ужгород, в’їзд — Чоп (Тиса)), у цей період зафіксовано одночасний виїзд та в’їзд кандидата та її дочки;
• 05 липня 2025 року – 21 липня 2025 року (виїзд та в’їзд — Шегині), кандидат виїжджала разом із дочкою.
-
- Також ГРД встановила, що ці ж дати чоловік кандидата перетинав кордон України, зокрема 04 липня 2025 року об’єкта — 22 липня 2025 року, через пункт пропуску «Шегині».
- Відповідно до пунктів 2—14 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» у разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, судді мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження.
- Пропуск через державний кордон жінки (у тому числі тієї, яка є усиновлювачем, опікуном, піклувальником, однією з прийомних батьків або однією з батьків-вихователів) та/або чоловіка, який є одиноким батьком, одиноким усиновлювачем або опікуном, піклувальником, прийомним батьком чи батьком-вихователем (за умови, що він не перебуває у шлюбі та самостійно виховує та утримує дитину без участі матері), із числа зазначених у цьому пункті осіб, які мають або виховують дитину / дітей віком до 18 років, під час їх виїзду за межі України з метою відвідування таких дітей, які перебувають за межами України, або для супроводження таких дітей для виїзду за межі України здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів.
- У ГРД відсутні документи щодо правових підстав кожного виїзду кандидата, зокрема рішень про службові відрядження, підтверджень необхідності відвідування / супроводу дитини за кордон або підтверджень фактичного перебування за межами України кандидатом на момент виїзду. З огляду на вимоги пунктів 2—14 Правил зазначені виїзди потребують документального підтвердження правомірності та відповідності спеціальному правовому режиму перетину кордону посадовими особами судової влади під час воєнного стану. Відсутність таких підтверджень створює обґрунтований сумнів щодо дотримання кандидатом обмежень, встановлених чинним законодавством для суддів у період дії воєнного стану.
- Відповідно до інформації з Єдиного реєстру адвокатів України кандидат з 2006 до 2020 року здійснювала адвокатську діяльність, проте відомості стосовно її членства у Національній асоціації адвокатів України у деклараціях за 2016—2018 роки відсутні.
- У своїх поясненнях кандидат зазначила, що не вказала інформація стосовно членства в Національній асоціації адвокатів України упродовж 2016—2018 років помилково, оскільки роз’яснення Національного агентства з цього приводу з’явились у 2019 році.
- ГРД критично ставиться до таких пояснень кандидата з огляду на таке. Національну асоціацію адвокатів України слід вважати самоврядним професійним об’єднанням адвокатів. Інформація про членство в такому об’єднанні або про входження до його керівних, ревізійних чи наглядових органів повинна бути відображена у декларації відповідно до пункту 12 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», навіть якщо право на заняття адвокатською діяльністю зупинено.
- Суддею Отчак Н.Я. при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), у більшості випадків звільнено винних осіб від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення, зокрема у справах №№ 459/4210/21, 459/4191/21, 459/838/22, 459/1744/23, 459/474/24, 459/2573/20, 459/3593/21, 459/1903/24, 459/4006/21, 459/2393/24.
- Стосовно сина кандидата, ОСОБА_4, у Залізничному районному суді м. Львова розглядаються матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Розгляд справи призначений на 04 грудня 2025 року.
- З метою встановлення відповідності кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання членом Комісії – доповідачем 03 жовтня 2025 року надіслано лист голові Шептицького міського суду Львівської області про надання інформації про загальну кількість розглянутих суддею Отчак Н.Я. заяв про самовідвід, відвід, справ про позбавлення батьківських прав, про визначення місця проживання дитини за позовом батька дитини, про встановлення факту проживання дитини разом з батьком, про визнання особи недієздатною, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП.
- 10 жовтня 2025 року до Комісії надійшла відповідь на вказаний запит, в якій зазначено таке. За період з 28 липня 2020 року до 07 жовтня 2025 року суддею Отчак Н.Я. подавалось 5 заяв про самовідвід; 14 заяв про відвід судді Отчак Н.Я.; суддею розглянуто 13 заяв про відвід інших суддів, 2 справи про позбавлення батьківських прав; 13 справ про визначення місця проживання дитини за позовом батька дитини, з них: у 4 справах позов задоволено, в 1 справі в позові відмовлено, 1 справі провадження закрито, 4 справах – позови залишено без розгляду, 3 справи направлено за підсудністю; 1 справу про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, залишено без розгляду; 27 справ про визнання особи недієздатною: у 25 справах заяву задоволено, 1 справу закрито, в 1 справі заяву залишено без розгляду; 289 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП: у 252 справах накладено адміністративне стягнення, закрито провадження у 37 справах, у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (32 справи), закінченням строків накладення адміністративного стягнення (5 справ); у 6 справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-6 КУпАП, осіб визнано винними та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень.
- З метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду і проведення співбесіди 15 жовтня 2025 року членом Комісії було направлено запит до Львівського державного університету внутрішніх справ про надання інформації щодо рейтингових показників та заохочень науково-педагогічного працівника університету Отчак Н.Я.
- 16 жовтня 2025 року до Комісії надійшла відповідь ректора Львівського державного університету внутрішніх справ Дмитра Швеця на вказаний вище запит, в якій зазначено, що за результатами розрахунку індивідуального рейтингу науково-педагогічних працівників кафедри адміністративно-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ Отчак Н.Я. у 2017/2018 навчальному році займала 19 місце серед 20 членів кафедри; у 2018/2019 навчальному році — 16 місце; у 2019/2020 – 15 місце серед 17 членів кафедри. За результатами розрахунку індивідуального рейтингу науково-педагогічних працівників Львівського державного університету внутрішніх справ у 2017/2018 навчальному році Отчак Н.Я. займала 222 місце з 265; у 2018/2019 навчальному році 178 місце з 246; у 2019/2020 навчальному році – 164 місце з 234. За період з 01.09.2014 до 07.07.2020 заходи заохочення та стягнень до Отчак Н.Я. не застосовувались.
- З метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду і проведення співбесіди 03 жовтня 2025 року Отчак Н.Я. було направлено запит, у якому запропоновано надіслати на електронну пошту Комісії інформацію (за наявності) про постановлені стосовно неї судові рішення щодо застосування заходів процесуального примусу та з метою реагування на випадки зловживання процесуальними правами; дисциплінарні скарги, подані нею як адвокатом щодо суддів, заяви про відвід суддів.
- 10 жовтня 2025 року до Комісії надійшла відповідь запит, в якому кандидат повідомила, що стосовно неї судові рішення про застосування заходів процесуального примусу, судові рішення з метою реагування на випадки зловживання процесуальними правами не постановлювались. Отчак Н.Я. не подавала дисциплінарних скарг щодо суддів та не заявляла відводів суддів.
- З метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду і проведення співбесіди 03 жовтня 2025 року членом Комісії було направлено запит до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області для отримання інформації щодо скарг (заяв) на дії адвоката Отчак Н.Я. та рішення, прийняті за результатами їх розгляду.
- 07 жовтня 2025 року до Комісії надійшла відповідь від голови КДК адвокатури Львівської області, в якій зазначено, що до КДК не надходили скарги, не здійснювались дисциплінарні провадження стосовно адвокатки Отчак Н.Я., до дисциплінарної відповідальності адвокат Отчак Н.Я. не притягувалася.
- Кандидату 26 листопада було надіслано висновок ГРД для надання пояснень та підтверджувальних документів (в разі наявності).
- 01 грудня 2025 року до Комісії надійшла відповідь Отчак Н.Я. на вказаний запит.
- З метою формування досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду і проведення співбесіди 26 листопада 2025 року членом Комісії було направлено запит Отчак Н.Я., у якому запропоновано надіслати на електронну пошту Комісії інформацію (за наявності) стосовно підстав безоплатного користування кандидатом упродовж 2018—2022 років легковим автомобілем марки «HONDA CR-V» 2018 року випуску та упродовж 2022—2024 років легковим автомобілем марки «AUDI Q8» 2018 року випуску, які належать на праві власності ОСОБА_1; пояснення та підтверджувальні документи (в разі наявності) для встановлення джерел походження грошових коштів у розмірі 1 300 000 грн для придбання 22 листопада 2022 року ОСОБА_1 легкового автомобіля марки «AUDI Q8» 2018 року випуску; пояснення та підтверджувальні документи (в разі наявності) стосовно доходів та видатків родини кандидата упродовж 2010-2013 років з урахуванням побутових витрат для проживання.
- 01 грудня 2025 року до Комісії надійшла відповідь на вказаний запит.
- Отчак Н.Я. надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.
- Співбесіду з кандидатом проведено 02 грудня 2025 року. На початку співбесіди Отчак Н.Я. ознайомлено з її правами. Встановлено відсутність обставин, що перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також запропоновано надавати уточнювальну інформацію у разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.
- Під час співбесіди Комісією обговорено: а) результати дослідження досьє; б) відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріям доброчесності та професійної етики.
Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.
- Із змісту пунктів 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання вбачається, що особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, що визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.
- Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:
- Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття, замість того щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; бере повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
- Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.
- Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди»
- Вага критерію особистої компетентності та її показників визначена таким чином: особиста компетентність ‒ 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність ‒ 25 балів; безперервний розвиток ‒ 25 балів.
- Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям оцінювання та засоби їх встановлення об’єднані принципом особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.
- Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.
- Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
- Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень усвідомлення ним потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.
- Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.
- Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
- Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.
- Надані кандидатом Отчак Н.Я. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінені членами Комісії таким чином:
|
Критерій |
Показник |
Бали, виставлені членами Комісії за показниками |
Розрахований за п. 5.7 середній бал |
Бал за критерій |
|||
|
особиста компетентність |
рішучість |
20 |
18 |
20 |
19,33 |
37,66 |
|
|
відповідальність |
|||||||
|
безперервний розвиток |
19 |
18 |
18 |
18,33 |
|||
- Отже, надана кандидатом інформація в письмових поясненнях та під час співбесіди продемонструвала належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку кандидата.
- За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,66 бала із 50 можливих, що становить 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.
- Із змісту пунктів 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання вбачається, що соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, що забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.
- Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:
- Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.
- Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.
- Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.
- Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).
- Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
- Вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність ‒ 50 балів, з яких: ефективна комунікація ‒ 12,5 бала; ефективна взаємодія ‒ 12,5 бала; стійкість мотивації ‒ 12,5 бала; емоційна стійкість ‒ 12,5 бала.
- Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, що мають значення для оцінки соціальних компетентностей.
- Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі у підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
- Як і в оцінюванні особистої компетенції, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.
- Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.
- Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
- Комісія звертає увагу також на те, що відповіді на деякі запитання мали переважно загальний, описовий характер і не завжди демонстрували конкретні приклади відповідності показникам.
- Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності оцінюються на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.
- Надані кандидатом Отчак Н.Я. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були індивідуально оцінені членами Комісії таким чином:
|
Критерій |
Показник |
Бали, виставлені членами Комісії за показниками |
Розрахований за п. 5.7 середній бал |
Бал за критерій |
|||
|
соціальна компетентність |
ефективна комунікація |
10 |
10 |
11 |
10,33 |
41,66 |
|
|
ефективна взаємодія |
10- |
10 |
10 |
10,00 |
|||
|
стійкість мотивації |
11 |
12 |
11 |
11,33 |
|||
|
емоційна стійкість |
10 |
10 |
10 |
10,00 |
|||
- Отже, надана інформація та участь у співбесіді продемонстрували належний рівень соціальної компетентності.
- За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 41,66 бала із 50 можливих, що становить більше 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.
Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критерію професійної етики та доброчесності.
- Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.
- Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальним критерієм, який забезпечує суспільну довіру до судової влади та гарантує дотримання принципів верховенства права.
- Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критерію доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.
- Хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.
- Відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:
- Незалежність.
- Чесність.
- Неупередженість.
- Сумлінність.
- Непідкупність.
- Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
- Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.
- Наповнюють змістом ці показники затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).
- Відповідно до пункту 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо встановлено невідповідність або існує обґрунтований сумнів у відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення.
У такому разі кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критерію доброчесності та професійної етики, і цей критерій оцінюється у 0 балів.
- Для встановлення невідповідності критерію доброчесності та професійної етики (далі – істотна невідповідність) використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини. Обставинами, що вказують на їх істотність, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.
Відповідно до пункту 5.11 Положення про кваліфікаційне оцінювання оцінюються обставини, що вказують на істотність порушення: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона, історичний контекст, систематичність, давність тощо.
- У разі якщо обставини не є настільки переконливими, щоб підтвердити невідповідність критерію (у значенні пункту 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання), проте вказують на значне відхилення від очікуваних стандартів (далі – суттєва невідповідність), Комісія може знижати бали за конкретний показник на 15 балів, що передбачено пунктом 5.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання.
На цьому етапі враховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для прийняття рішень в межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. При цьому з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а зниження оцінки потребує окремого голосування під час закритого обговорення.
- Отже, встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику. На переконання Комісії, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.
Встановлення відповідності кандидата критерію професійної етики та доброчесності.
- Надаючи оцінку доводам ГРД та поясненням кандидата, Комісія виходить із такого.
- Стосовно припущення ГРД, що дисертаційна робота кандидата має ознаки академічної недоброчесності, оскільки в ній використано результати наукової діяльності, викладеної у підручниках, дисертаціях колег із Львівського університету внутрішніх справ, роботах Бурди С.Я., Куприна Н.Ю., дисертаціях російських науковців, законодавстві російської федерації, Комісія встановила таке.
- Під час дослідження змісту виявлених ГРД порушень академічної доброчесності у Дисертації кандидата та наданих нею пояснень Комісією встановлено таке.
|
№ |
Дисертація Отчак Н.Я. |
Джерела запозичення |
Пояснення Отчак Н.Я. |
|
1. |
Отчак Н. Я. Генезис становлення інституту виконавчого провадження у доктрині адміністративного права / Н. Я. Отчак // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2011. - Вип. 7. - С. 141-145. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzlubp_2011_7_38
С.144 Висновки. Виконавче провадження в адміністративному праві являє собою встановлений законом порядок, при якому примусово здійснюються права і обов’язки, підтверджені рішенням суду, органу, посадової особи. Важливу роль грає своєчасне і правильне виконання постанов про призначення адміністративних покарань. Значимість цієї стадії адміністративного процесу полягає в тому, що вона завершує цей вид адміністративно-процесуальної діяльності. |
Куприна Н.Ю. Исполнительное производство по делам об административных правонарушениях. Диссертация на соискание ученой степени к.ю.н. / Санкт-Петербург, 2004. Исполнительное производство в административном праве представляет собой установленный законом порядок, при котором принудительно осуществляются права и обязанности, подтверждённое решением суда, органа, должностного лица. Важную роль играет своевременное и правильное исполнение постановлений о назначении административных наказаний. Значимость этой стадии административного процесса заключается в том, что она завершает данный вид административно- процессуальной деятельности. |
Стосовно порушень, наведених у пп.1, 6, 8, 9, 10 таблиці, кандидат зауважила таке.
Зазначена робота була належним чином включена до Списку використаних джерел дисертації під № 12. Крім того, на с. 14 дисертації прямо вказано на її значення для формування наукової позиції. Дослівне цитування: «Саме тому інтерпретація правових понять у контексті виконавчого провадження у справах про виконання постанов про накладення адміністративних стягнень і надалі є неоднозначною, що відображено в дослідженнях С. Щербак та російської вченої Н. Купріної [11; 12]».
Таким чином кандидат зазначила, що використала ідеї та підходи, викладені у цій праці, оскільки вони належали до предметного поля її дослідження.
Нормативні акти, що регулювали написання дисертацій станом на 2010–2012 роки, не містили чітко визначених вимог щодо способу повторного цитування або формату посилань при недослівному відтворенні змісту. Регламентація техніки цитування була істотно менш деталізованою порівняно з чинними на сьогодні стандартами академічної доброчесності.
Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» (редакція, чинна у 2012 р.), цитата – це «порівняно короткий уривок з опублікованого твору, який використовується з обов’язковим посиланням на автора та джерело».
У фрагментах, що стали предметом зауважень, мова йде про концептуальний аналіз положень дослідження Купріної Н.Ю., пов’язаний з розробкою категоріального апарату в контексті предмета дослідження. Таким чином, твердження про «дослівний плагіат» не відповідають фактичному змісту дисертаційної роботи кандидата та не враховують ані тодішніх норм академічного оформлення, ані суті використаних Отчак Н.Я. джерел. Автором було дотримано принципи наукової доброчесності з урахуванням стандартів, чинних на момент підготовки дисертації.
Кандидат звернула увагу на характер джерел, використаних ГРД під час формування Висновку.
У Висновку наведено посилання на електронний текст дисертації Н.Ю. Купріної, розміщений на російському інтернет-ресурсі, який фактично здійснює комерційний продаж дисертаційних робіт. Використання подібних ресурсів, на думку кандидата, сьогодні є не лише некоректним з огляду на їх непрозорий статус, а й фактично забороненим у зв’язку з триваючою збройною агресією російської федерації проти України та відповідними обмеженнями доступу до російських вебсайтів.
У кандидата відсутній доступ до електронного формату цієї роботи, оскільки у 2010–2012 роках, під час підготовки дисертації вона користувалась виключно друкованим примірником. Зберігання копій першоджерел не було і не є обов’язком здобувача наукового ступеня, а чинні на той час нормативні акти не містили будь-яких вимог щодо архівування використаних джерел. Отже, кандидат не змогла порівняти концептуальних положень роботи Н. Ю. Купріної і дисертаційного дослідження.
Кандидат зазначила, що дисертаційна робота пройшла всі передбачені процедурою захисту етапи наукової експертизи: попередній розгляд і передзахист в засіданні кафедри; зовнішню оцінку незалежною установою; рецензування офіційними опонентами та публічний захист; експертну перевірку у ВАК України. На жодному з цих етапів не було висловлено зауважень щодо коректності використання джерел або потенційних порушень академічної доброчесності. |
|
6. |
Дисертація С. 16 Виконавче провадження в адміністративному праві являє собою встановлений законом порядок, за якого примусово здійснюються права і обов’язки, підтверджені рішенням суду, органу, посадової особи. Важливу роль відіграє своєчасне і правильне виконання постанов про призначення адміністративних покарань. Значущість цієї стадії адміністративного процесу полягає в тому, що вона є завершальною. |
Куприна Н.Ю. Исполнительное производство по делам об административных правонарушениях. Диссертация на соискание ученой степени к.ю.н. / Санкт-Петербург, 2004.
Исполнительное производство в административном праве представляет собой установленный законом порядок, при котором принудительно осуществляются права и обязанности, подтвержденные решением суда, органа, должностного лица. Важную роль играет своевременное и правильное исполнение постановлений о назначении административных наказаний. Значимость этой стадии административного процесса заключается в том, что она завершает данный вид административно- процессуальной деятельности. |
|
|
8. |
С. 23 Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення являє собою встановлений законом порядок виконання постанови (рішення) суду, уповноваженого органу або посадової особи, пов’язаної призначенням деліквентові адміністративного покарання. У процесі виконання постанови (рішення) особа, що притягається до адміністративної відповідальності, зазнає позбавлення й обмеження особистого, морального та матеріального характеру. За своєю природою - це односторонньо владна, суворо впорядкована юридична діяльність, мета якої полягає в досягненні передбаченого законом юридичного результату – покарання винного. Сутність виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення полягає в забезпеченні точної, своєчасної реалізації матеріальної норми адміністративного права та оформленої у вигляді постанови (рішення) суду, органу державного управління або його посадової особи у конкретній справі. |
Куприна Н.Ю. Исполнительное производство по делам об административных правонарушениях. Диссертация на соискание ученой степени к.ю.н./Санкт-Петербург, 2004. исполнительное производство представляет собой установленный законом порядок исполнения постановления (решения) суда, уполномоченного органа или его должностного лица, связанного с назначением делинквенту административного наказания. В процессе исполнения постановления (решения) наказуемое лицо претерпевает соответствующие лишения и ограничения личного, морального или материального характера. По своей природе это односторонне властная, строго упорядоченная юридическая деятельность, цель которой состоит в достижении предусмотренного законом юридического результата – наказания виновного. Сущность исполнительного производства заключается в обеспечении точной, своевременной реализации материальной нормы административного права и оформленной в виде постановления (решения) суда, органа государственного управления или его должностного лица по конкретному делу. |
|
|
9. |
С.23 Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення, маючи на меті реалізувати матеріальну норму адміністративного права, здійснюється в рамках адміністративно- процесуального права й одного зі складових його проваджень - провадження у справах про адміністративні правопорушення. Норми, що регулюють виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення, утворюють міжгалузевий інститут. |
Аналогічне попередньому джерело
Исполнительное производство по делам об административных правонарушениях, преследуя цель реализации материальной нормы административного права, осуществляется в рамках административно- процессуального права и одного из составляющих его производств - производства по делам об административном правонарушении. Данный вид производства осуществляется не только на основании решения суда, но во внесудебном порядке в соответствии с решением органа или должностного лица, которым законодательство об административных правонарушениях предоставило данное право. |
|
|
10. |
С. 23-24 За своїм змістом виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення являє собою ряд логічно послідовних дій: а) скерування постанови для виконання компетентного органу; б) безпосереднє виконання постанови; в) вирішення питань, пов’язаних з виконанням (наприклад, відтермінування виконання тощо); г) здійснення контролю за виконанням постанови. |
Аналогічне попередньому джерело
можно говорить и о наличии определённых стадий данного вида производства. К числу таких стадий следует отнести: направление постановления для исполнения в орган или должностному лицу, правомочному осуществить данное действие; приведение постановления к исполнению; решение вопросов, возникающих в ходе исполнения постановления; окончание исполнительного производства. |
|
|
2. |
С. 144 Аналізуючи різні форми і напрями адміністративно-правового регулювання за допомогою правових засобів, можна встановити, що конкретний зміст і вибір форм залежить від предмета правового регулювання, який одночасно є і об'єктом адміністративних відносин.
|
Благов А. Д. Сущность и особенности административно-правового режима // Известия БГУ. 2007. №2. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/suschnost-i-osobennosti-administrativno-pravovogo-rezhima (дата обращения: 02.11.2015)
При етом приоритет, безусловно, сохраняется за правовым регулированием, которое, как известно, представляет собой осуществляемое при помощи системы правовых средств (юридических норм, правоотношений, индивидуальных предписаний и др.) результативное нормативно-организационное воздействие на общественные отношения с целью их упорядочения, охрани, развития в соответствии общественными потребностями. Содержание правового регулирования зависит от особенностей предмета правового регулирования (общественных отношений), положения взаимодействующих субъектов, а также объектов, по поводу которых возникает это взаимодействие. |
2. Стосовно цього зауваження кандидатом процитовано зміст с. 144 її роботи:
«правопорушення, збирати докази, приймати пояснення, а також обчислювати строки провадження тощо» [110, c. 98–99]. На наш погляд, це питання потребує якнайшвидшого вирішення, оскільки така невизначеність: по-перше, не дає змоги дієво захищати права потерпілої сторони, встановлений у суспільстві правопорядок; по-друге, негативно впливає на забезпечення чіткості процедури обмеження прав особи, що перебуває у специфічному правовому статусі боржника. Водночас, як зазначає А. Кривоносов, дослідження норм адміністративно-процесуального права, що регламентують суспільні відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією обставин, що пом’якшують адміністративну відповідальність, засвідчує, що від належної організації адміністративно-юрисдикційної діяльності органів виконавчої влади залежить ефективність провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також захист прав громадян та інших суб’єктів адміністративно-юрисдикційного процесу [233, c. 8]. Пом’якшувальні обставини значною мірою характеризують психологічну структуру протиправної діяльності, що потрібно розглядати як комплекс з декількох частин. Перша частина: взаємини правопорушника й державного виконавця, і опосередковані, і безпосередні, і до, і під час, а також за протиправну поведінку. Друга частина охоплює форми вини. Третя – мотиваційний блок (його мотиви, цілі, наміри) досить актуальний для правопорушника. Четверта частина – увага, емоції, вміння та інші психологічні характеристики, виражені в поведінці делінквента під час і після здійснення свого діяння. П’ята частина комплексно охоплює психологічний стан державного виконавця (сприйняття, ітерації, мотиви, плани, волевиявлення, емоції, установки тощо) [233, c. 7]. Стосовно боржника потрібно виділяти дві групи пом’якшувальних чинників: обставини, що характеризують особу як таку (поза зв’язком із протиправною діяльністю), та обставини, що характеризують правопорушника в конкретній протиправній ситуації. Останні обставини можна розділити».
Такий фрагмент не міститься в роботі. |
|
3. |
С. 144 Водночас розуміння виконавчого провадження у справах про накладення адміністративних стягнень з позиції Європейського права з точки зору юридичного складу державного втручання кваліфікується чотирма ознаками: його визначають як державно-владне, юридично формальне, цільове обмеження охоронюваних законом інтересів; тобто мається на увазі імперативне втручання.
|
Шмідт-Ассманн Г. Загальне адміністративне право як ідея врегулювання. Основні засади та завдання систематики адміністративного права / Г. Шмідт-Ассманн; пер. з нім. Г. Рижков, І. Сойко, А. Баканов; відп. ред. О. Сироїд. - Вид. 2-е, переробл. та доп. - К. : Вид-во «К.І.С.», 2009. - 552 с. https://www.academia.edu/13563370/%D0
З цього приводу Шмідт-Ассманн пише так: «З точки зору юридичного складу втручання кваліфікувалося чотирма ознаками: його визначали як державно- владне(фінальне) обмеження охоронюваних, юридично-формальне, цільове законом інтересів; тобто малося на увазі імперативне втручання» [21, с. 81] |
3. Стосовно наведеного кандидат пояснила таке. За цим посиланням (https://www.academia.edu/13563370/%D0), що наведено ГРД, міститься зовсім інша наукова робота, а саме: Савчин М. Права людини у світлі Конституційної реформи. Окрім цього, кандидат зауважила, що, судячи із списку літератури цієї наукової статті, вона була опублікована після захисту нею дисертаційного дослідження, адже є посилання на правові акти 2015 року.
Також кандидат указала, що такого висновку, ні на с. 144, ні в цьому розділі (с. 151-156) немає. Отчак Н.Я. зауважила, що при підготовці дисертаційного дослідження використовувала наукову роботу Шмідт-Ассманн Г. Загальне адміністративне право як ідея врегулювання. Основні засади та завдання систематики адміністративного права / Г. Шмідт-Ассманн; пер. з нім. Г. Рижков, І. Сойко, А. Баканов; відп. ред. О. Сироїд. – Вид. 2-е, переробл. та доп. – К.: Вид-во «К.І.С.», 2009. 552 с., що внесена у список використаних джерел під № 23 і в роботі містяться посилання на неї. |
|
4. |
Автореферат Висновки С. 9
На сучасному етапі розвитку держави адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення забезпечено системою норм, яка за предметною і цільовою ознаками поєднує різнорідний правовий матеріал, пов’язаний із здійсненням органами виконавчої влади публічно-владних повноважень у сфері примусового виконання рішень суду та органів адміністративної юрисдикції, із застосуванням конкретних форм і методів адміністративної діяльності, із здійсненням органами державної виконавчої служби організаційних повноважень щодо практичного виконання завдань, які стоять перед ними щодо примусового виконання постанов судів і органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.
|
Бурда С.Я. Адміністративно-правовий захист учасників виборів і референдумів в Україні. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07-адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 2010. https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/306/1/dus%20byrda.pdf /с. 55
на сучасному етапі адміністративно-правове регулювання захисту учасників виборів та референдумів забезпечено системою норм, яка за предметною і правовий матеріал, пов’язаний зі цільовою ознаками поєднує різнорідний здійсненням органами виконавчої влади та місцевого самоврядування публічно-владних повноважень у сфері захисту учасників виборів та референдумів, застосуванням конкретних форм і методів осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. адміністративної діяльності, здійсненням органами державної влади та місцевого самоврядування організаційних повноважень щодо практичного виконання завдань, що стоять перед ними у сфері захисту учасників виборів та референдумів. |
4. У поясненнях кандидат зазначила, що подібність окремих синтаксичних конструкцій у наведених фрагментах зумовлена тим, що в адміністративно-правовій науці сформувалася усталена модель опису механізму правового регулювання, яка передбачає використання стандартних наукових формулювань щодо системи норм, форм і методів адміністративної діяльності та організаційних повноважень органів публічної влади. Такі конструкції є типовими для монографій, дисертацій і підручників з адміністративного права й не мають індивідуально-творчого характеру, що підлягає охороні авторським правом.
Фрагмент дослідження є самостійним та присвяченим іншому предмету дослідження – адміністративно-правовому регулюванню виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення. Він відображає специфіку діяльності органів державної виконавчої служби, адміністративної юрисдикції та особливості примусового виконання відповідних рішень, що істотно відрізняється від проблематики захисту учасників виборів і референдумів, яка розглядається у роботі С.Я. Бурди. Таким чином, збіг окремих формулювань пояснюється методологічною спільністю викладу в межах однієї правової науки, а не запозиченням чужого тексту. |
|
5. |
Автореферат Висновки С. 10 особа, яка у встановленому законом порядку та формі здійснює процесуальні функції у виконавчому провадженні у справі про адміністративне правопорушення, зміст яких залежить від її місця у провадженні, а також від виконуваних нею завдань і функцій |
Крикун О.В. Адміністративно-правовий статус учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення: автореф. Дис канд. юрид. наук: 12.00.07. Відкритий міжнар. ун-т розв. людини «Україна». К., 2011.20с. Krikun_O.doc С. 12
що учасниками проваджень в справах про які у встановленому законом порядку і формі здійснюють певні процесуальні функції у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, конкретний зміст яких залежить від виконуваних ними завдань в даному провадженні |
5. Кандидат пояснила, що пояснити фраза зазначена як плагіат вирвана із контексту представленого висновку в авторефераті на с. 10 під № 5. Дослівно висновок подано таким чином: «Учасник виконавчого провадження у справі про адміністративне правопорушення – це особа, яка у встановленому законом порядку та формі здійснює процесуальні функції у виконавчому провадженні у справі про адміністративне правопорушення, зміст яких залежить від її місця у провадженні, а також від виконуваних нею завдань і функцій. Учасники та суб’єкти виконавчого провадження зацікавлені в результатах виконавчого провадження (заінтересованість особиста, службова або державна) та відіграють активну роль у проведенні виконавчих дій. Якщо особи лише сприяють проведенню виконавчих дій, їхня роль у виконавчому провадженні пасивна, то їх доцільно зарахувати до суб’єктів виконавчого провадження. Правове становище учасників і суб’єктів виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення характеризується комплексом прав і обов’язків, основаних на конституційних правах і обов’язках людини та громадянина, однак має свою специфіку, зумовлену додатковими правами і обов’язками. До гарантій правового положення учасників виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення належать різні способи забезпечення законності. Їхній зміст розкривається через діяльність органів і посадових осіб, що забезпечують виконання законодавства про виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення». Кандидат зауважила, що наведені положення мають певну схожість, оскільки стосуються однієї теми – учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення. Проте наведений О.В. Крикун висновок стосується провадження у справах про адміністративне правопорушення загалом та дає узагальнене визначення учасників провадження й, відповідно, містить авторську позицію щодо переліку учасників спеціалістом, психологом тощо. У висновку, наведеному кандидатом в авторефераті на с. 10 під № 5, йдеться саме про виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення, робиться акцент як на характеристику учасників, так і суб’єктів виконавчого провадження; введено критерій «активної» та «пасивної» ролі; наголошено на гарантіях та правовій природі повноважень.
Тобто, спільним в обох наведених висновках є використання стандартної юридичної конструкції: «особи, які у встановленому законом порядку та формі здійснюють процесуальні функції…». Це типова дефініція, яка зустрічається в науковій літературі. |
|
7. |
С.16 Адміністративне покарання не ставить за мету - заподіяти фізичні страждання або приниження людської гідності, завдати шкоди діловій репутації юридичної особи.
|
Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 30.12.2001 N 195-ФЗ (ред. от 31.07.2025) (с изм. и доп., вступ. в силу с 22.10.2025 https://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_34661/8bf465e4f65d04133835b2b184706bb053ee92ac/
Административное наказание не может иметь своей целью унижение человеческого достоинства физического лица, совершившего административное правонарушение, или причинение ему физических страданий, а также нанесение вреда деловой репутации юридического лица. |
7. Формулювання щодо недопустимості приниження людської гідності, завдання фізичних страждань чи шкоди діловій репутації при застосуванні адміністративного покарання у дисертації 2012 року використовувалося кандидатом як загальновизнане наукове положення, що випливає із засад гуманізму, закріплених у Конституції України, Європейській конвенції з прав людини та доктрині адміністративного права. На той час норма з подібним змістом була наявна у законодавстві низки держав, у тому числі РФ, проте розглядалася не як індивідуальна формула, а як універсальний принцип недопустимості нелюдського чи принизливого поводження. Тому наведений текст був поданий як доктринальна загальновизнана теза, а не як цитата з конкретного джерела, що й пояснює відсутність спеціального посилання. |
|
11. |
С. 24 Виконання постанов - завершальна стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки процес правозастосування продовжується і після винесення постанови у справі. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення являє собою сукупність правозастосовних й організаційно-технічних дій уповноважених на те органів, посадових осіб, що діють у рамках правових приписів, щодо реалізації постанов у справах про адміністративні правопорушення та передбачає чотири основні етапи: а) набуття постановою законної сили; б) звернення постанови до виконання; в) безпосереднє виконання постанови; г) закінчення провадження з виконання постанови.
|
Бузникова Н.Е. Исполнительное производство по делам об административных правонарушениях; Дис. Канд. юр. наук Москва, 2001.
Исполнение постановлений - заключительная стадия производства по делам об административных правонарушениях, поскольку процесс правоприменения продолжается и после внесения постановления по делу. Исполнительное производство по делам об административных правонарушениях представляет собой совокупность правоприменительных и организационно-технических действий уполномоченных на то органов, должностных лиц, действующих в рамках правовых предписаний, по реализации постановлений по делам об административных правонарушениях. Исполнительное производство включает в себя четыре основных этапа: вступление постановления в законную силу; обращение постановления к исполнению; непосредственное исполнение постановления; окончание производства по исполнению постановления. |
Стосовно зауважень, указаних у пп. 11, 12 таблиці, кандидат зазначила, що в дисертаційному дослідженні, а саме на с. 30‒34, міститься таке положення, проте тотожність структури положень пояснюється об’єктивною природою правового явища. Так, описова частина, яка стосується структури стадій виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення, відображає загальновизнану та нормативно закріплену (на той час – у законодавстві України та РФ) модель виконавчого провадження. Ці стадії є уніфікованими, логічно обумовленими і відтворюються у науковій літературі різних авторів у подібній послідовності. Використання чотирьох традиційних етапів (набуття законної сили – звернення до виконання – виконання – закінчення) не є унікальним авторським висновком Н.Є. Бузникової. Це типова класифікація, яка випливає зі змісту законодавства, тому збіг логічної структури є неминучим.
Кандидат зазначила, що у табличній частині Висновку наведено посилання на електронний текст дисертації Бузникової Н.Є. розміщений на російському інтернет-ресурсі, який фактично здійснює комерційний продаж дисертаційних робіт (https://www.dissercat.com/content/ispolnitelnoe-proizvodstvo-po-delam-ob-administrativnykh-pravonarusheniyakh-0 ). Окремо щодо зауваження у п. 12 кандидат зазначила, що вважає це твердження необґрунтованим та таким, що не відповідає реальним обставинам підготовки дисертації у 2010–2012 роках. На той час Вікіпедія не визнавалася достовірним чи академічним джерелом, посилання на неї у наукових роботах не допускалися, а викладачі та наукові керівники категорично забороняли її використання через можливу недостовірність та відсутність належної наукової верифікації. Відповідно, кандидат не використовувала матеріали Вікіпедії під час написання роботи. Для обґрунтування класифікації принципів права кандидат користувалась друкованими підручниками та науковими джерелами з теорії держави і права, які містять загальновідому й усталену у правовій доктрині класифікацію принципів права на загальні, галузеві та міжгалузеві. Ця класифікація є традиційною для юридичної науки й багаторазово відтворювалась у навчальній та науковій літературі задовго до появи відповідних статей у Вікіпедії. Фраза «своєрідна система координат», на яку звернуто увагу у зауваженні, також не є унікальним формулюванням Вікіпедії. Вона широко використовувалася в юридичній літературі з теорії права протягом десятиліть і є частиною загальновживаного наукового опису системи принципів права. Відповідно, подібність окремих формулювань пояснюється спільністю теоретичної бази, а не фактом запозичення з неавторизованих інтернет-ресурсів. Окрім того, у період написання дисертації в Україні не існувало нормативно встановленої процедури або вимог щодо цитування неавторських електронних джерел, таких як Вікіпедія. Державні стандарти цитування та методичні рекомендації того періоду не містили норм, які б визначали порядок посилання на подібні ресурси або встановлювали заборону чи окремий регламент щодо них. Ці питання вже врегульовані, проте у 2010–2012 роках таких вимог не існувало. Таким чином, використані у дисертаційній роботі формулювання є результатом опрацювання класичної теорії права, ґрунтуються на загальновідомих наукових положеннях і не містять ознак плагіату чи неправомірного запозичення з Вікіпедії.
|
|
12. |
С. 23
Норми, що регулюють виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення, утворюють міжгалузевий інститут.
|
Джерело, аналогічне попередньому Совокупность норм, регулирующих исполнительное производство по делам об административных правонарушениях, образует межотраслевой институт. |
|
|
13. |
С. 25 Загальні - своєрідна система координат, у межах якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрям розвитку цієї правової системи. Належать до всіх галузей права. 2.Галузеві своєрідна система координат, у межах якої розвивається та чи інша галузь права. Характерні для конкретної галузі права (наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах - для цивільного права; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави тощо - для міжнародного публічного права). 3.Міжгалузеві - своєрідна система координат, у межах якої розвиваються кілька відповідних галузей права. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін судового розгляду простежуємо у кримінально- процесуальному та цивільному процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конкуренції та заборони монополізації - у підприємницькому та фінансовому праві).
|
Принципи права /Wikipedia
своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку. Галузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі. Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах — у цивільному праві; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. — у міжнародному публічному праві). Міжгалузеві —принципи, властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін судового розгляду — в кримінально процесуальному та цивільно- процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конкуренції та заборони монополізації — у підприємницькому та банківському праві). |
13. Таке твердження, на думку кандидата, є необґрунтованим, оскільки подібність окремих формулювань має об’єктивні пояснення, пов’язані зі специфікою правової доктрини відповідного періоду. Використаний фрагмент належить до загальнодоктринального опису принципів адміністративного, зокрема виконавчого провадження і повторювався у багатьох наукових та навчальних джерелах того часу. Низка вчених, у тому числі й Н.І. Дідик, фактично виходили з однакової доктринальної конструкції, що існувала ще з 1970–1980-х років і була усталеною у працях адміністративно-правової школи СРСР. Саме тому збіг значної частини тексту пояснюється існуванням канонічного формулювання, яке десятки викладачів і науковців використовували у навчальному процесі та наукових роботах. Подібність окремих формулювань у дисертаційній роботі кандидата та тексті статті Н.І. Дідика є результатом того, що вони використовували одні й ті самі класичні доктринальні джерела з теорії адміністративного права, які містили усталені, багаторазово відтворювані описові конструкції. Окрім цього, на той час вони разом брали участь у розробці низки навчально-методичних матеріалів з дисциплін кафедри. Деякі описи природи та ролі принципів адміністративного права були включені до: робочих програм, конспектів лекцій, навчально-методичних матеріалів, які готувалися колективно членами кафедри та затверджувалися в засіданнях кафедри. У процесі підготовки дисертації кандидат користувалася саме такими матеріалами як комплексом навчальних джерел, загальноприйнятих для пояснення базових теоретичних категорій. Визначити конкретного автора окремих фрагментів цих колективних матеріалів без спеціальних технічних засобів було неможливо, оскільки вони розроблялися кількома викладачами, узагальнювали традиційний курс теорії адміністративного права, не мали індивідуального авторства на рівні окремого формулювання. Таким чином, збіг окремих фраз є наслідком використання загальновідомих, стандартних навчальних матеріалів, а не результатом умисного запозичення конкретного авторського тексту. |
|
14. |
С. 26 Принципи виконавчого провадження вказують на основні риси, характеристики, зміст і призначення всієї галузі виконання судових рішень. Вони випливають або з окремих правових норм, або формулюються на основі групи норм цієї галузі права і пов’язані з іншими принципами, що регулюють суспільну поведінку людей. Отже, існує сукупність різних принципів, котрі стають своєрідною перехідною площиною від права до норм етики і моралі в діяльності державних органів, площиною, яка з’єднує різні вияви суспільної свідомості з приписами права. Принципи виконавчого провадження однаковою мірою характеризують сутність і зміст самої галузі права і тих суспільних відносин, що є предметом регулювання цієї галузі. Слушною є думка деяких дослідників про те, що вивчення принципів виконавчого провадження дає відповідь на питання: що є головним у системі норм, які регламентують адміністративно-правові відносини; що є постійним супутником цих відносин; без чого не можуть існувати різні інститути виконавчого провадження. Основне значення принципів виконавчого провадження полягає в тому, що вони визначають «юридичну долю», життєздатність, практичну організацію і реальне функціонування виконавчої влади й управління у зазначеній сфері.
|
Дідик Н. І. Щодо питання класифікації принципів адміністративного права України // НАУКОВИЙ ВІСНИК Львівського державного університету внутрішніх справ. №3. 2011. - с. 92-100. https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/2127/1/3-2011dniapu.pdf С. 94-95
Принципи адміністративного права вказують на основні риси, сутнісні характеристики, зміст і призначення всієї галузі адміністративного права. Вони випливають або з окремих правових норм, або формулюються на основі групи норм даної галузі права і пов’язані з іншими принципами, що регулюють суспільну поведінку людей. Отже, існує сукупність різних принципів, котрі стають своєрідною перехідною площиною від права до норм етики і моралі в діяльності державних органів, площиною, яка з’єднує різні прояви суспільної свідомості з приписами права. Принципи адміністративного права однаковою мірою характеризують сутність і зміст як самої галузі права, так і тих суспільних відносин, що є предметом регулювання цієї галузі. Цілком слушною є думка деяких дослідників про те, що вивчення принципів адміністративного права дає відповідь на питання: що є головним у системі норм, які регламентують адміністративно-правові відносини; що є постійним супутником цих відносин; без чого не можуть існувати різні інститути адміністративного права. Основне значення принципів адміністративного права полягає в тому, що вони визначають «юридичну долю», життєздатність, практичну організацію і реальне функціонування виконавчої влади [4, с. 341]. |
Стосовно зауважень, викладених у пп.14,15 таблиці, кандидат зауважила таке. По-перше, під час підготовки дослідження нею використовувалися наукові роботи під редакцією В.Б. Авер’янова, що відображено у списку використаних джерел: № 127. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К. : Ін-Юре, 2002. – 668 с.; № 152. Авер’янов В.Б. Закон України «Про виконавче провадження» : наук.-практ. комент. / [В.Б. Авер’янов, Л.М. Горбунова, В.В. Комаров, І. І. Ємельянова, Д.М. Сібільов ]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 228 с. № 212. Адміністративне право України : акад. курс : підруч. : у 2 т. / [редкол. В.Б. Авер’янов та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2007. – Т. 1 : Заг. частина. – 592 с.
По-друге, підрозділ дисертації, на зміст якого поширюється зазначене зауваження, був присвячений дослідженню принципів адміністративного, зокрема виконавчого, провадження. Для коректного визначення їх правової природи в контексті методології юридичного аналізу необхідно було обрати відповідну концептуальну схему. Найбільш ґрунтовним джерелом на той час був підручник «Адміністративне право України» за ред. В.Б. Авер’янова, який містив систематизований підхід до класифікації і характеристики принципів та використовувався у провідних юридичних школах. Саме тому положення підручника були покладені в основу аналітичної частини роботи, що відображено неодноразово у списку використаних джерел. У тексті дисертації кандидат спиралася на загальну методологічну конструкцію, запропоновану у зазначеному джерелі, а не на конкретний фрагмент чи унікальне формулювання автора. Відсутність окремого посилання у відповідному абзаці була зумовлена тим, що підручник використовувався як загальновідоме базове джерело з теорії адміністративного права для побудови структури дослідження, а предмет і об’єкт дисертації не повністю збігалися з тематикою підручника. У період підготовки кандидатом роботи нормативні вимоги до оформлення дисертацій не містили прямої вказівки на необхідність окремих посилань при використанні загальнотеоретичних методологічних схем, які вважалися загальновідомими та усталеними в юридичній науці. На сьогодні це питання визначено однозначно, що, на думку кандидата, і стало підставою для зауваження. Окрім того, наведені кандидатом у тексті положення стосуються загальнодоктринального опису принципів адміністративного (виконавчого) провадження, які на той час викладалися у підручниках і навчальних посібниках у майже ідентичних формулюваннях. Виділення загальних та спеціальних принципів, законності, пріоритету прав і свобод людини, рівності громадян перед законом, демократизму нормотворчості, гуманізму тощо належить до універсальних категорій адміністративного права, а їх визначення було стандартизованим у науковій літературі цього періоду. Тому подібність змісту неминуче випливає з усталеності доктрини, а не з факту несанкціонованого відтворення унікального тексту. Для підтвердження того, що подібні формулювання та логіка викладу є типовими для адміністративно-правової науки, кандидат навела приклад із зовсім іншого джерела: «….Серед принципів сучасного адміністративного права можна виділити загальні та спеціальні галузеві. Загальні принципи мають фундаментальне значення для всієї галузі адміністративного права. Вони виявляються і деталізуються в галузевих принципах адміністративного права, які в свою чергу поділяються на основні принципи та принципи формування й функціонування його окремих інститутів (наприклад, принципи державної служби, принципи адміністративної відповідальності, принципи адміністративної процедури тощо). Загальні принципи українського адміністративного права закріплені в Конституції України, конкретизуються і розвиваються в законодавчих та інших нормативно-правових актах. До них належать: 1) принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина; 2) принцип верховенства права та правового закону; 3) принцип рівності однорідних суб’єктів адміністративного права перед законом; 4) принцип демократизму; 5) принцип взаємної відповідальності суб’єктів публічної адміністрації і об’єктів публічного управління; 6) принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між суб’єктами публічної адміністрації та об’єктами публічного управління» С. 48-49 (Галунько В.В., Курило В.І., Короєд С.О. та ін. А 313 ISBN Адміністративне право України. Т.1. Загальне адміністративне право: навчальний посібник / [В.В. Галунько , В.І. Курило , С.О. Короєд, О.Ю. Дрозд, І.В. Гиренко, О.М. Єщук, І.М. Риженко, А.А. Іванищук, Р.Д. Саунін, І.М. Ямкова]; за ред. проф. В.В. Галунька. – Херсон: Грінь Д.С., 2015. – 272 с.). Тобто, наведений текст, ідентичний за змістом і структурою, описує загальні і спеціальні принципи, їх ролі та перелік. На думку кандидата, вказане свідчить, що йдеться не про унікальний авторський текст конкретного автора, а про загальновизнані доктринальні положення, які усталено повторюються у науковій літературі. Тому подібність формулювань у роботі кандидата має об’єктивний характер і не може розцінюватися як плагіат. |
|
15. |
С. 27-28 Наведені принципи свідчать про відсутність єдиного підходу, а деякі з них можна взагалі зарахувати до принципів державного управління (наприклад, функціонально-спеціалізований характер діяльності). Однак ототожнювати принципи виконавчого провадження і принципи державного управління було б неправильно, хоча вони дуже тісно взаємопов’язані. Принципи виконавчого провадження визначають характер механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, природу зв’язків , які формуються у процесі цього регулювання. Своєю чергою, принципи державного управління - це основоположні ідеї, які визначають порядок організації та здійснення управління. Можна сказати, що вони є правовими вимогами, обов’язковими для виконання і дотримання в процесі виконавчої діяльності. Принципи сучасного виконавчого провадження можна також поділити на загальні і спеціальні. Загальні мають фундаментальне значення для всієї галузі виконавчого провадження. Як правило, вони виявляються і деталізуються в принципах спеціальних, характерних для окремих інститутів виконавчого провадження, тобто в принципах: державної служби, адміністративної відповідальності, адміністративного процесу тощо. Передусім висвітлимо загальні принципи, оскільки саме вони найповніше характеризують юридичну природу галузі виконавчого провадження. Вичерпного переліку цих принципів в українській адміністративно- правовій науці ще не сформовано. Загальні принципи виконавчого провадження закріплено в Конституції України, конкретизовано і розвинуто в законодавчих та інших нормативно- правових актах. Це: принцип законності; принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина; принцип рівності громадян перед законом; принцип демократизму нормотворчості й реалізації права; принцип взаємної відповідальності держави і людини; принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною. Принцип законності потрібно розглядати як утвердження верховенства вимог і положень Конституції та законів України в ході адміністративно- правового регулювання суспільних відносин. Цей принцип складається з двох елементів: обов’язку діяти відповідно до закону й обов’язку виявляти ініціативу для забезпечення виконання закону. Тобто законність полягає в сукупності обов’язків, дозволів і заборон. Однак такий підхід до розуміння суті законності вважаємо неповним. Сучасна вітчизняна теорія виконавчого провадження стоїть на позиції ширшого тлумачення змісту цього принципу, що зумовлено демократизацією суспільних процесів, зміною природи самих нормативних актів, їх застосування, а також правосвідомості. Принцип законності означає, що всі органи виконавчої влади, як й інші державні органи, утворюються відповідно до закону, який також наділяє їх відповідними повноваженнями. Не може бути повноважень поза законом. Окрім цього, надалі повноваження мають здійснюватися в межах і в спосіб, визначені законом. Тобто рішення і дії мають бути пройняті ідеологією панування законності за неухильного дотримання прав і свобод громадян, законних інтересів усіх учасників адміністративних правовідносин. |
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Академічний курс: Підруч .: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Рсд. колегія: В. Б Авер'янов (голова). - К,: Видавництво «Юридична думка», 2004 .- 584 с Авер'янов (голова). - К,: Видавництво «Юридична думка», 2004 .- 584 с. https://textbooks.net.ua/content/view/2575/43/
Наведені вище принципи свідчать про відсутність єдиного підходу до їх класифікації, а деякі з них можна взагалі віднести до принципів державного управління (наприклад, функціонально- спеціалізований характер діяльності). Однак ототожнювати принципи адміністративного права і принципи державного управління було б неправильно, хоча вони дуже тісно взаємозв’язані. Принципи адміністративного права визначають характер механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, природу зав’язків, які формуються в процесі цього регулювання. У свою чергу, принципи державного управління — це основоположні ідеї, які визначають порядок організації та здійснення управління. Можна сказати, що вони є правовими вимогами, обов'язковими для виконання і дотримання в процесі виконавчої діяльності. Серед принципів сучасного адміністративного права можна виділити загальні і спеціальні. Загальні принципи мають фундаментальне значення для всієї галузі адміністративного права. Як правило, вони виявляються і деталізуються в принципах спеціальних, характерних для окремих інститутів адміністративного права: принципах державної служби, принципах адміністративної відповідальності, принципах адміністративного процесу тощо. Найперше слід висвітлити загальні принципи, оскільки саме вони найповніше характеризують юридичну природу в цілому галузі адміністративного права. Зазначимо, що вичерпний перелік цих принципів в українській адміністративно- правовій науці ще не сформувався. Загальні принципи українського адміністративного права закріплені в Конституції України, конкретизуються і розвиваються в законодавчих та інших нормативно-правових актах. До цих принципів можна віднести: - принцип законності; - принцип пріоритету прав та свобод людини і громадянина; - принцип рівності громадян перед законом; - принцип демократизму нормотворчості й реалізації права; -принцип взаємної відповідальності держави і людини; -принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною. Принцип законності слід розглядати як утвердження верховенства вимог і положень Конституції та законів України в ході адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Цей принцип складається з двох елементів: обов'язку діяти відповідно до закону й обов'язку виявляти ініціативу для забезпечення виконання закону. Тобто законність полягає в сукупності обов'язків, дозволів і заборон. Однак такий підхід до розуміння суті законності видається однобічним і вузьким. Сучасна вітчизняна теорія адміністративного права стоїть на позиції ширшого тлумачення змісту цього принципу, що зумовлено демократизацією суспільних процесів, зміною природи самих нормативних актів, їх застосування, а також правосвідомості. Принцип законності означає, що всі органи виконавчої влади, як й інші державні органи, утворюються відповідно до закону, який також наділяє їх відповідними повноваженнями. Не може бути повноважень поза законом. Окрім цього, надалі повноваження повинні здійснюватися у межах і в спосіб, визначені законом. Тобто рішення і дії мають бути пройняті ідеологією панування законності при неухильному дотриманні прав і свобод громадян, законних інтересів усіх учасників адміністративних правовідносин. |
|
|
16. |
С. 29 В адміністративному праві принцип законності наповнюється цілком конкретним змістом, коли справа стосується тієї чи іншої особи. Йдеться, наприклад, про ситуації, пов’язані з розподілом благ або обов’язків, коли уповноважений орган чи посадова особа керуються критеріями, визнаними законодавцем справедливими. Для особи цей принцип визначатиметься тим, чи поводяться з нею правильно, тобто відповідно до авторитетних стандартів, оскільки саме таке поводження задовольняє почуття справедливості. Принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина випливає з положень ст. 3 Конституції України: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність є найвищою соціальною цінністю. Цей важливий принцип зумовлює такий характер взаємовідносин людини і держави, за якого остання повинна спрямовувати свою діяльність на втілення в життя конституційних прав і свобод громадян. Тобто принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина полягає у створенні таких умов, за яких кожна особа могла б самостверджуватись як гідний член суспільства. Принцип рівності громадян перед законом виявляється в тому, що не може бути жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних переконань, соціального походження тощо. Усі громадяни мають рівні права й обов’язки у сфері адміністративно-правових відносин: право на державну службу, на освіту, обов’язок відповідати за адміністративні правопорушення. Цей принцип має забезпечувати однакові «стартові» умови кожному громадянинові для самореалізації в суспільстві. Принцип демократизму нормотворчості та реалізації права виявляється в можливості громадян і безпосередньо, і через своїх представників, різні організації брати участь у формуванні правової політики, в управлінні справами держави. Демократизм виявляється в розширенні повноважень органів місцевого самоврядування. Його можна вважати формою забезпечення прав і свобод громадян й одночасно методом управління й пошуку компромісу, поєднання свободи і порядку в дотриманні прав і свобод громадян. Принцип взаємної відповідальності держави і людини означає, що держава й особа пов’язані взаємно кореспондуючими правами та обов’язками. Порушення однією із сторін своїх адміністративно-правових обов’язків призводить до юридичної відповідальності. Зокрема, держава зобов’язана відшкодувати людині завдану їй матеріальну і моральну шкоду (ст. 56 Конституції України). Принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною - це «дух» законів і всієї системи адміністративного законодавства, яке має затвердити норми виконавчого провадження, що закріплюють відносини між суспільством, державою і людиною. Він виявляється, передусім, у вимозі шанобливого ставлення представників держави до людської гідності. Цей світоглядний принцип можна вважати своєрідним «двигуном» усієї складної системи взаємозв’язків держави й особи, який «рухає» суспільство до досягнення найвищого рівня розвитку.
|
Джерело, аналогічне попередньому.
В адміністративному праві він наповнюється цілком конкретним змістом, коли справа стосується певної особи. Йдеться, наприклад, про ситуації, пов'язані з розподілом благ або обов'язків, коли уповноважений орган чи посадова особа керується критеріями, визнаними законодавцем справедливими. Для особи цей принцип визначатиметься тим, чи поводяться з нею правильно, тобто відповідно до авторитетних стандартів, оскільки саме таке поводження задовольняє почуття справедливості. Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина випливає з положень ст. 3 Конституції України: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність є найвищою соціальною цінністю. Цей важливий принцип зумовлює такий характер взаємовідносин людини і держави, за якого остання повинна спрямовувати свою діяльність на втілення в життя конституційних прав і свобод громадян. Тобто принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина полягає у створенні таких умов, за яких кожна особа могла б самостверджуватись як гідний член суспільства. Принцип рівності громадян перед законом виявляється в тому, що не може бути жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних переконань, соціального походження та іншими ознаками. Всі громадяни мають рівні права й обов'язки у сфері адміністративно-правових відносин: право на державну службу, на освіту, обов'язок відповідати за адміністративні правопорушення. Цей принцип має забезпечувати однакові «стартові» умови кожному громадянину для самореалізації в суспільстві. Принцип демократизму нормотворчості та реалізації права виявляється в можливості громадян як безпосередньо, так і через своїх представників, різні організації брати участь у формуванні правової політики, в управлінні справами держави. Демократизм виявляється в розширенні повноважень органів місцевого формою забезпечення прав і свобод громадян і одночасно методом управління й пошуку компромісу, поєднання свободи та порядку в дотриманні прав і свобод громадян. Принцип взаємної відповідальності держави і людини означає, що держава і особа пов'язані взаємно кореспондуючими правами і обов'язками. Порушення однією із сторін своїх адміністративно-правових обов'язків тягне за собою юридичну відповідальність. Зокрема, держава зобов'язана відшкодувати людині завдану їй матеріальну і моральну шкоду (ст. 56 Конституції України). Принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною — це «дух» законів і всієї системи адміністративного законодавства, яким мають бути пройняті норми адміністративного права, що закріплюють відносини між суспільством, державою і людиною. Він виявляється передусім у вимозі шанобливого ставлення представників держави до людської гідності. Цей світоглядний принцип можна вважати своєрідним “мотором” всієї складної системи взаємозв'язків держави й особи, який «рухає» суспільство до досягнення найвищого рівня |
Зазначений фрагмент дисертаційної роботи відображає загальновідоме та універсальне положення юридичної доктрини про те, що гарантія судового захисту є невіддільною від його реального та своєчасного виконання. Це положення випливає безпосередньо зі змісту статті 55 Конституції України, відповідно до якої держава гарантує захист прав і свобод людини та громадянина, а також із принципу обов’язковості виконання судових рішень (ст. 124 Конституції України). Формулювання «захист порушених прав не може бути визнаний дієвим у разі несвоєчасного виконання рішення суду» є універсальною правовою позицією, яка відтворюється у практиці різних держав, міжнародних судових інституцій та наукових джерел. Це положення логічно випливає з природи права на судовий захист і є загальновживаним стандартом юридичної аргументації. Формулювання «захист порушених прав не може бути визнаний дієвим у разі несвоєчасного виконання рішення суду» є універсальною правовою позицією, яка відтворюється у практиці різних держав, міжнародних судових інституцій та наукових джерелах. Це положення логічно випливає з природи права на судовий захист і є загальновживаним стандартом юридичної аргументації. У дисертації кандидат не використовувала та не цитувала жодних актів Конституційного Суду російської федерації, що підтверджується списком використаних джерел. Збіг окремих загальнотеоретичних формулювань пояснюється тим, що у різних правових системах використовується ідентична логіка: судове рішення, яке не виконане або виконане несвоєчасно, нівелює сам зміст конституційної гарантії права на судовий захист. Тому наведене у тексті дисертаційного дослідження положення є узагальненим доктринальним висновком, що базується на положеннях Конституції України, а не на конкретному іноземному судовому рішенні. В цілому наведена цитата з дисертаційного дослідження та заявлена як плагіат вирвана з контексту всього уривку тексту роботи. Адже саме на с. 51–52 кандидатом зазначено: «Належне виконання судових рішень у встановлені терміни є обов’язковою умовою ефективного функціонування будь-якої судової системи і системи державної влади загалом. Якою б продуктивною не була діяльність судів, рішення їхні будуть ілюзорні, якщо не налагодити процедури їх негайного виконання. Право не може бути дієвим, якщо приписи правових норм не реалізуються учасниками правових відносин….». До того ж саме на цій сторінці є і посилання на практику ЄС з цього приводу (Європейський суд з прав людини (п’ята секція). Рішення у справі «Орусбі проти Греції» (Заява № 11/33) остаточне 19 березня 1997 р. (Horusby С. Grece - Rec. 1997-ІІ Fasc. 33). Цей факт можна перевірити на підставі дослідження наданого кандидатом електронного формату дисертації. Отже, твердження про «дослівний плагіат із фальсифікацією» є необґрунтованим, оскільки наведений фрагмент не містить відтворення чи запозичення з іноземного джерела, а відображає самостійне формулювання загального конституційно-правового принципу, який має універсальний характер і не належить до унікальних авторських конструкцій. |
|
17. |
С. 35 Конституція України гарантує державний захист прав і свобод людини та громадянина. Захист порушених прав не може бути визнаний дієвим, якщо судовий акт або акт іншого уповноваженого органу своєчасно не виконується. |
Определение Конституционного Суда РФ от 04.10.2005 N 338-О «По жалобе гражданки Мухамбетовой Светланы Расимовны на нарушение ее конституционных прав положениями пункта 2 статьи 9 и пункта 1 статьи 13 Федерального закона «Об исполнительном производстве» https://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_56226/ Конституции Российской Федерации гарантирует каждому судебную защиту его прав и свобод. это корреспондирует правовой позиции Конституционного Суда Российской Федерации, согласно которой защита нарушенных прав не может быть признана действенной, если судебный акт или акт иного уполномоченного органа своевременно не исполняется. |
Кандидат пояснила, що зазначений фрагмент дисертації міститься в підрозділі 1.3, в якому порушувалися питання правового регулювання виконавчого провадження, та відображає класичний для теорії права, конституційного та адміністративного права підхід до розмежування законів і підзаконних нормативно-правових актів. Для його формування кандидат спиралась насамперед на наукові роботи з галузевих наук, що наведені у списку використаних джерел (зокрема це роботи А. Колодія, П. Рабіновича, О. Скакун, С. Алексєєва, С. Комарова, Н. Матузова, О. Майданника, Ю. Шемшученко тощо), у яких простежується послідовна позиція: а) закони регулюють найважливіші, базові суспільні відносини; б) підзаконні акти деталізують і конкретизують закони, мають допоміжний характер та втрачають чинність у разі суперечності закону; в) вони приймаються органами виконавчої влади, у тому числі одноосібно й у спрощеному процедурному порядку. Кандидат підкреслила, що посилання на ці роботи містяться безпосередньо в дисертації. Дисертація О.Г. Яреми, на яку посилається ГРД, не включена до списку використаних кандидатом джерел, не була об’єктом її цілеспрямованого опрацювання. Використане в дисертації формулювання – це характер відображення загальновідомих положень загальної теорії права щодо ієрархії нормативно-правових актів, адаптованої до предмета дослідження (виконавчого провадження), а не дослівне відтворення конкретної кандидатської дисертації. |
|
18. |
С. 42 Закони України, укази Президента України регулюють лише найважливіші аспекти діяльності органів щодо виконавчого провадження, оскільки за своєю природою ці нормативні правові акти впливають на соціальні відносини загального характеру. Однак спектр суспільних відносин, зокрема щодо виконавчого провадження, вимагає поглиблення та деталізації правового регулювання зазначеної діяльності, що здійснюється за допомогою видання актів, іменованих підзаконними. Відрізняють актів від законів (тобто їх особливість, полягає в тому, що їх приймають органи або представники влади, обрані або утворені іншими органами; вони регулюють другорядні суспільні відносини, розвиваючи, конкретизуючи та деталізуючи закони; втрачають юридичну чинність у випадку суперечностей або невідповідності законові; приймаються і колегіально, і одноосібно уповноваженими посадовими особами державних органів; приймаються в менш суворому і деталізованому порядку. При цьому варто враховувати, що недоліки загальнорегулятивних законів часто відтворюються у спеціальних законодавчих і підзаконних актах. Важливе значення для органів юстиції, зокрема щодо виконавчого провадження стосовно виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення, мають постанови Кабінету Міністрів, що забезпечують виконання Конституції, законів, указів та розпоряджень Президента України.
|
Ярема О.Г. Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ на залізничному транспорті у сфері охорони громадського порядку. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 2008. . 34-35 Законами України, указами Президента України регулюються лише найбільш значущі, найважливіші аспекти діяльності органів внутрішніх справ до охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, оскільки за своєю природою ці нормативні правові акти впливають на соціальні відносини загального характеру. Однак широта суспільних відносин, у яких бере участь міліція, викликає насущну потребу поглиблення та деталізації правового регулювання зазначеної діяльності, що здійснюється за допомогою видання актів, іменованих підзаконними. Особливості актів, які відрізняють їх від законів, зводяться до того, що вони приймаються органами або представниками влади, обраними або утвореними іншими органами; регулюють другорядні суспільні відносини, розвиваючи, конкретизуючи та деталізуючи закони; втрачають юридичну чинність у випадку суперечностей або невідповідності законові; приймаються як колегіально, так і одноосібно уповноваженими посадовими особами державних органів; приймаються в менш суворому і деталізованому порядку. При цьому, варто враховувати, що недоліки загально регулятивних законів часто відтворюються в спеціальних законодавчих і підзаконних актах. Істотне значення для органів внутрішніх справ, зокрема і на транспорті, мають постанови Кабінету Міністрів України, що забезпечують виконання Конституції України, законів, указів та розпоряджень Президента України. |
Стосовно зауважень, зазначених у пп. 18, 19 кандидат пояснила таке.
Йдеться знов-таки про загальнотеоретичні положення природи правозастосування, які сформувалися в українській та радянській теорії права ще у 1970–1990-х роках і широко відтворювалися в навчальній, монографічній та дисертаційній літературі з теорії держави і права та адміністративного права. Під час підготовки дисертації кандидат користувалась низкою класичних теоретико-правових джерел, що містять аналогічні дефініції щодо змісту правозастосування, його державно-владного характеру, структурних елементів і ролі законності. Такі положення були загальновідомими та стандартизованими для юридичної науки того періоду. Дисертація Л.В. Мелех не була використана кандидатом як джерело, її не вказано у списку літератури. Тотожність окремих формулювань пояснюється не запозиченням, а тим, що обидва тексти спираються на спільну доктринальну базу та класичні теоретичні підходи до характеристики правозастосовної діяльності й ролі законності. Стосовно зауважень у пп. 18 та 19, кандидат зазначила таке.
У дисертаційній роботі справді використовувалося згадане джерело (зазначено у списку літератури за № 64), що присвячено теоретико-правовим аспектам виконавчого провадження. Це відповідає логіці наукового дослідження, оскільки на початку 2000-х років докторська робота В.Ф. Кузнецова була однією з небагатьох системних праць, що розкривали структуру адміністративних відносин та предмет виконавчо-правового регулювання комплексно. Зазначені у зауваженні формулювання є загальнодоктринальним визначенням поняття «виконавчі відносини» (исполнительные) отношения), яке десятиліттями відтворювалося у теорії держави і права та адміністративного права. Російський вчений систематизував існуючі підходи, але не був їх єдиним автором – аналогічні визначення містяться у працях: А.В. Малько, Б.Н. Габричидзе, В.В. Лазарєва, Ю.П. Битяка, О.Ф. Скакун, що підтверджує їх загальновідомість та усталеність. Фрагменти роботи кандидата, на які звернуто увагу, є узагальненням теоретичних підходів, адаптованих до предмета дослідження. Вони використовуються для побудови базового понятійного апарату і не становлять собою запозичення індивідуальної авторської позиції. До того ж, як зауважено вище, робота В.Ф. Кузнецова вказана у списку літератури й на неї є посилання у тексті дисертації. Отже, теоретико-правові конструкції цієї роботи використано належним чином. Одне із зауважень ГРД пов’язано із використанням кандидатом у тексті дисертації безпосередньо результатів опублікованої наукової статті Н.Я. Отчак «Генезис становлення інституту виконавчого провадження у доктрині адміністративного права» (Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. 2011. №7), що кваліфіковано як самоплагіат. Наукова стаття 2011 року була підготовлена та опублікована кандидатом в період роботи над темою дисертаційного дослідження й містила первинні результати, які логічно стали частиною дисертації, що відповідало вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 423 «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника». Повторне використання власних наукових положень у тексті дисертації не може розглядатися як плагіат, оскільки не містить ознак привласнення чужих результатів. Згідно з чинним законодавством та методичними рекомендаціями МОН України щодо академічної доброчесності використання власних опублікованих текстів у дисертації не кваліфікується як академічне порушення. Відповідно до п. 9 Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 № 44, «…не вважається самоплагіатом використання здобувачем своїх наукових праць у тексті дисертації без посилання на ці праці, якщо вони попередньо опубліковані з метою висвітлення в них основних наукових результатів дисертації та вказані здобувачем в анотації дисертації». Таким чином, зауваження ГРД, пов’язане із використанням кандидатом у тексті дисертації безпосередньо результатів опублікованої наукової статті Н.Я. Отчак «Генезис становлення інституту виконавчого провадження у доктрині адміністративного права» (Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. 2011. №7) кандидат вважає необґрунтованим. |
|
19. |
С. 50 Відповідно, застосування права у ході виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення потрібно розглядати як правореалізаційну діяльність, за допомогою якої організується державне управління в соціально-правовому середовищі. Специфіка виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення полягає в тому, що цій формі правореалізаційної діяльності здебільшого властивий державно- владний, управлінський, творчий характер, спрямований на виконання у встановлених законом процедурних і процесуальних формах та покликаний забезпечити адресатам правових норм можливість реалізації належних їм прав і покладених на них юридичних обов’язків. Найважливішим критерієм ефективності правозастосовної діяльності є законність, що пронизує всі стадії правозастосовного процесу щодо виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення |
Мелех Л. В. Законність у правозастосовній діяльності. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів, 2010. https://dspace.lvduvs.ua/bitstream/1234567890/7073/1/Dis.doc.doc.pdf С. 88
Застосування права слід розглядати як правореалізаційну діяльність, що сприяє організації державного управління соціально- правовому середовищі. Специфіка виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення полягає в тому, що цій формі правореалізаційної діяльності здебільшого властивий державно- владний, управлінський, творчий характер, спрямований на виконання у встановлених законом процедурних і процесуальних формах та покликаний забезпечити адресатам правових норм можливість реалізації належних їм прав і покладених на них юридичних обов’язків. Найважливішим критерієм ефективності правозастосовної діяльності є законність, що пронизує всі стадії правозастосовного процесу. |
|
|
20. |
С. 61-62 Виконавчі відносини - це суспільні відносини між різними суб’єктами процесі їх діяльності, пов’язані з виконавчим виробництвом. Це форма і результат такої діяльності.
|
Кузнецов В. Ф. Исполнительные отношения: понятие и структура // Вестник ЧелГУ. 2001. https://cyberleninka.ru/article/n/ispolnitelnye-otnosheniya-ponyatie-i-struktura (дата обращения: 03.11.2025). Исполнительные отношения - это общественные отношения между различными субъектами в процессе их деятельности, связанные с исполнительным производством. Исполнительные отношения - это форма и результат этой деятельности |
|
|
21. |
С. 62 Основою єдності системи виконавчого провадження є єдність предмета виконавчого провадження - правового регулювання. Структура й характер виконавчих відносин визначають склад системи виконавчого провадження, порядок її побудови, розташування інститутів. Розміщення й об’єднання правових норм у виконавчому провадженні не довільні, вони зумовлюються об’єктивною стороною - предметом правового регулювання.
|
Кузнецов В. Ф. Система исполнительного производства (вопросы теории и практики). Автореф. дис д-ра юрид. наук / Кузнецов В.Ф. - Екатеринбург, 2004. - 42 с. https://www.dissercat.com/content/sistema-ispolnitelnogo-proizvodstva-voprosy-teorii-i-praktiki Основой единства системы исполнительного производства является единство предмета исполнительно- правового регулирования. Структура и характер исполнительных отношений определяют состав системы исполнительного производства, порядок ее построения, расположения институтов. Расположение и объединение правовых норм в исполнительном производстве не произвольно, оно обусловливается объективной стороной - предметом правового регулирования. |
|
- Стосовно тверджень ГРД про відсутність у переліку літератури дисертаційної роботи посилань на 7 джерел, кандидат зазначила, що 4 посилання на джерела (№№ 188, 230, 241, 242) є в тексті Дисертації, щодо решти джерел (№.№ 81, 206, 234) кандидат визнала, що нею допущені технічні помилки.
- Стосовно зауважень ГРД пов’язаних із виявленими фрагментами можливого академічного плагіату та фальсифікацій, кандидат вказала на таке:
- Дисертаційна робота пройшла всі передбачені процедурою захисту етапи наукової експертизи. За результатами перевірки у Дисертації не виявлено плагіату. Крім того, під час підготовки дисертаційної роботи нормативні вимоги до її оформлення не містили прямої вказівки на необхідність окремих посилань при використанні загальнотеоретичних методологічних схем, які вважалися загальновідомими та усталеними в юридичній науці.
- Стосовно використання подібних джерел та наведення текстових фрагментів, що майже дослівно повторюють положення робіт Н.Ю. Куприної, С.Я. Бурди, Г. Шмідта-Ассманн, О.В. Крикун, Н.І. Дідик, О.Г. Яреми, В.Ф. Кузнецова, кандидат звернула увагу на те, що дослідження джерел однакової тематики і використання загальновідомих навчальних матеріалів не є умисним запозиченням конкретного авторського тексту. Подібність окремих синтаксичних конструкцій у наведених ГРД фрагментах, на думку кандидата, зумовлена тим, що в адміністративно-правовій науці сформувалась усталена модель опису механізму правового регулювання, яка передбачає використання стандартних наукових формулювань щодо системи норм, форм і методів адміністративної діяльності та організаційних повноважень органів публічної влади. Таким чином, збіг окремих формулювань пояснюється кандидатом їх методологічною спільністю в межах однієї правової науки, а не запозиченням чужого тексту.
- Кандидат погоджується, що використання робіт російських науковців на цей час є некоректним, водночас зазначає, що при підготовці дисертаційної роботи у 2010–2012 роках користувалась друкованими примірниками. Нині неможливо безпосередньо порівняти роботу Н.Ю. Купріної та її дисертаційне дослідження з огляду на відсутність першоджерела.
- Стосовно неправомірного запозичення формулювань із вебсайту «Wikipedia» кандидат заначила, що це є результатом опрацювання теорії права, загальновідомих наукових положень.
- Використання власних опублікованих текстів у Дисертації не кваліфікується як академічне порушення, згідно з чинним законодавством та методичними рекомендаціями Міністерства освіти і науки України.
- Визначаючись щодо обставин, викладених ГРД у цьому пункті Висновку, Комісія зазначає таке.
- Комісія бере до уваги, що рішення про присудження наукового ступеня кандидата юридичних наук Отчак Н.Я. є чинним.
- При дослідженні Висновку у цій частині Комісія враховує постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі № 560/8264/24, в якій зазначено, що ключову роль у забезпеченні академічної доброчесності у вищій освіті відіграє Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (далі – НАЗЯВО). Комітет з питань етики НАЗЯВО уповноважений розглядати випадки порушення академічної доброчесності та подавати відповідні висновки до НАЗЯВО, яке має повноваження встановлювати факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та ініціювати звернення до МОН України щодо скасування рішень про присудження наукових ступенів кандидата та доктора наук, якщо такі порушення були виявлені.
- Суд виснував, що НАЗЯВО згідно зі статтею 17 Закону України «Про вищу освіту» є постійно діючим колегіальним органом; юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Комітет з питань етики, який утворюється у складі НАЗЯВО, розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (частина дев’ята статті 19 Закону України «Про вищу освіту»).
- Відповідно до пункту 9 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 244 «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2024 року № 71), Національне агентство встановлює відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та готує звернення до МОН України про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук.
- У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі № 560/8264/24 наголошено на тому, що будь-які звинувачення, зокрема у порушенні академічної доброчесності, мають бути підкріплені конкретними доказами та належно перевіреними фактами, а висновки НАЗЯВО як контролюючого органу у цій сфері – бути обґрунтованими.
- Попри це Комісія відзначає, що процедура кваліфікаційного оцінювання судді є автономною за своєю правовою природою та здійснюється незалежно від процедур встановлення фактів академічної недоброчесності, які належать до компетенції Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Відсутність рішення НАЗЯВО не обмежує повноваження Комісії надавати оцінку відповідним обставинам виключно в контексті критеріїв доброчесності та професійної етики судді, без втручання у сферу наукової атестації.
- Оцінюючи наведені ГРД обставини у їх сукупності, Комісія констатує, що в дисертаційній роботі кандидата наявні факти неналежного оформлення посилань на використані наукові джерела, а також окремі текстові збіги з роботами інших авторів, що не відповідає, вимогам до особи, яка претендує на здійснення правосуддя.
- Водночас Комісія враховує, що захист дисертації відбувся у 2012 році, тобто задовго до призначення кандидата на посаду судді. На момент її підготовки та захисту кандидат не перебувала на посаді судді й не була носієм підвищених стандартів професійної етики, які застосовуються до суддівського корпусу.
- Комісія також бере до уваги характер установлених порушень, зокрема відсутність посилань на окремі джерела, наявність неналежно оформлених посилань на інші наукові праці. Неналежне цитування або масове копіювання чужих наукових результатів. На переконання Комісії, такі обставини радше свідчать про неуважність кандидата під час підготовки дисертаційної роботи, ніж про умисел привласнення наукових досягнень інших осіб.
- Враховуючи наведене, Комісія не знаходить достатніх підстав для висновку про системний або злісний характер порушень академічної доброчесності, а також про свідоме формування кандидатом хибного уявлення щодо самостійності та новизни отриманих наукових результатів.
- За таких обставин, на переконання Комісії, зазначені обставини, попри свою значимість, є підставою для застосування пункту 5.10 Положення, а саме визнання кандидата такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Зниження балів у цьому випадку є достатнім та обґрунтованим.
- З огляду на вказані обставини Комісією може бути знижена оцінка кандидата за показником «сумлінність».
- Стосовно помилок, допущених кандидатом під час декларування, Комісія зазначає таке.
- У декларації кандидата за 2016 рік зазначено, що зареєстрованим місцем проживання Отчак Н.Я., яке збігається з фактичним, є м. Львів, проте відомості про будь-який об’єкт нерухомості, який у звітний період належав родині кандидата на праві власності або користування, в декларації відсутні.
- Кандидат у декларації за 2017 рік указала, що з 30 квітня 2014 року набула право користування житловим будинком загальною площею 154,8 кв.м, що знаходиться у м. Львові. У декларації за 2016 рік відсутні відомості про вказаний об’єкт нерухомості.
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат зазначила, що станом на 2016 рік разом з чоловіком та неповнолітніми дітьми проживали у житловому будинку за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, про що нею зазначено у декларації за 2016 рік після публікації Національним агентством відповідних роз’яснень.
- У деклараціях за 2017–2018 роки кандидат вказала дату набуття права користування житловим будинком загальною площею 154,8 кв.м – 30 квітня 2014 року, а у деклараціях за 2019–2024 роки – 23 серпня 2013 року.
- Під час співбесіди на запитання щодо розбіжності у датах набуття права користування цим житловим будинком кандидат зазначила, що будинок з 23 серпня 2013 року належить на праві власності її матері. У деклараціях за 2017–2018 роки Отчак Н.Я. вказала 30 квітня 2014 року як дату своєї реєстрації у цьому будинку. У деклараціях за 2019–2024 роки кандидат помилково зазначила дату державної реєстрації права власності ОСОБА_3, а не фактичну дату набуття нею права користування. На її думку, така розбіжність виникла через неправильну консультацію під час навчання та стала системною.
- Отчак Н.Я. у розділі «3. Об’єкти нерухомості» декларацій за 2016–2019 роки зазначила земельну ділянку загальною площею 120 кв.м, що знаходиться у с. Мшана Городоцької громади Львівської області та належить з 06 липня 2022 року її чоловіку. У деклараціях за 2020–2024 роки ця земельна ділянка задекларована площею 1 200 кв.м.
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат зазначила, що згідно з державним актом серії __ № _______, виданим на підставі рішення 5 сесії 6 скликання Міланської сільської ради від 02 лютого 2011 року № 121, земельна ділянка загальною площею 0,1200 га, що еквівалентно 1 200 кв.м., належить на праві власності ОСОБА_2. У деклараціях за 2016–2020 роки кандидатом допущено помилку в арифметичних розрахунках через неправильно переведену площу, зазначену в гектарах, у квадратні метри.
- Отчак Н.Я. у деклараціях за 2019–2024 роки зазначила земельну ділянку загальною площею 95 кв.м, що знаходиться у м. Львові, власником якої є ОСОБА_3. Право користування цією земельною ділянкою Отчак Н.Я. та члени її сім’ї набули 04 червня 2014 року, натомість у деклараціях кандидата за 2016–2018 роки відомості про неї відсутні.
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат зазначила, що не була обізнана про факт державної реєстрації вказаної земельної ділянки та вважала, що її мати перебуває в процесі оформлення відповідних документів.
- Кандидат у деклараціях за 2020–2024 роки вказала земельну ділянку загальною площею 166 кв.м, що знаходиться у м. Львові, власником якої є ОСОБА_3. Право користування цією земельною ділянкою кандидат та члени її сім’ї набули 05 жовтня 2010 року. Відомості про цю земельну ділянку у деклараціях кандидата за 2016–2019 роки відсутні.
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат зазначила, що була не обізнана про факт державної реєстрації земельної ділянки та вважала, що її мати перебуває в процесі оформлення відповідних документів, тому не декларувала право користування цією земельною ділянкою до 2020 року. Водначас, кандидат підтвердила факт користування з 05 жовтня 2010 року цією земельною ділянкою.
- Отчак Н.Я. у деклараціях за 2020–2024 роки вказала, що з 13 грудня 2016 року її чоловік набув право користування житловим будинком загальною площею 177,2 кв.м, що знаходиться у с. Мшана Львівської області. Відомості про цей житловий будинок у деклараціях кандидата за 2016-2019 роки відсутні.
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат зазначила, що ОСОБА_2 з 05 січня 2017 року зареєстрований за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Мшана, АДРЕСА_2, у житловому будинку, що з 13 грудня 2016 року на праві власності належить ОСОБА_3, який вона успадкувала після смерті її чоловіка. У деклараціях за 2016–2019 роки кандидат не зазначила права користування чоловіком цим будинком, оскільки з 2017 до 2020 року цей будинок був виключно місцем його фактичної реєстрації. Кандидат визнала помилку, допущену під час декларування, та пояснила, що вказана у декларації за 2020 рік дата – 13 грудня 2016 року є датою набуття ОСОБА_3 права власності на цей будинок.
- Кандидат у деклараціях за 2020–2024 роки вказала, що з 15 березня 2018 року її чоловік набув право користування земельною ділянкою загальною площею 2 500 кв.м, що знаходиться у с. Мшана Львівської області, власником якої є ОСОБА_3. Натомість відомості про вказану земельну ділянку у деклараціях кандидата за 2018–2019 роки відсутні.
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат зазначила, що дата – 15 березня 2018 року є датою державної реєстрації ОСОБА_3 земельної ділянки з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Мшана, АДРЕСА_2. Підставою користування ОСОБА_2 цією земельною ділянкою була реєстрація його місця проживання за вказаною адресою. Упродовж 2018–2019 років ОСОБА_2 фактично не користувався цією земельною ділянкою, а дата «15 березня 2018 року» зазначено кандидатом помилково, оскільки це дата набуття права власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку.
- Кандидат у деклараціях за 2020–2022 роки зазначила, що з 11 травня 2018 року набула право користування легковим автомобілем марки «HONDA CR-V» 2018 року випуску, що на праві власності належав ОСОБА_1. Відомості про цей транспортний засіб у деклараціях кандидата за 2018–2019 роки відсутні.
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидатка зазначила, що вказана нею у декларації за 2020 рік дата – 11 травня 2018 року є датою набуття ОСОБА_1 у власність цього транспортного засобу. Упродовж 2018–2019 років цей автомобіль кандидатом не використовувався, кандидат припустилась помилки під час декларування сплутавши дату набуття права користування з датою набуття права власності. Кандидат пояснила, що така помилка була допущена нею неумисно, вона почала користуватись цим автомобілем з 2020 року.
- Чоловік кандидата 12 листопада 2022 року набув право власності на автомобіль марки «HONDA CR-V» 2018 року випуску, вартістю 1 200 000 грн, проте відомості про право власності ОСОБА_2 на цей транспортний засіб у декларації за 2022 рік відсутні, задекларовано виключно право користування кандидатом цим автомобілем.
- Стосовно недекларування відомостей у деклараціях за 2016––2018 роки про членство у Національній асоціації адвокатів України кандидат зазначила, що така інформація не відображена помилково, оскільки роз’яснення Національного агентства з цього приводу з’явились у 2019 році.
- Під час співбесіди кандидат визнала допущені нею помилки під час декларування упродовж 2016–2024 років, однак наголосила, що це є наслідком збігу певних обставин, та просила врахувати, що не мала наміру приховати інформацію чи надати недостовірні відомості.
- Комісія вкотре відзначає, що підтримання високих стандартів поведінки вимагає від судді (кандидата на посаду судді) уникати неналежної поведінки як при виконанні посадових обов’язків, так і в особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя. Суддя (кандидат на посаду судді) повинен поважати закон, додержуватись його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.
- Національне агентство виснувало, що відсутність попередньо встановлених фактів порушення антикорупційного законодавства з боку Національного агентства не є перешкодою іншим органам у встановленні відповідних обставин у межах здійснюваних ними процедур. Чинним законодавством передбачено повноваження інших суб’єктів публічного права щодо перевірки факту подання кандидатами на відповідну посаду судді декларацій та відомостей, що містяться в них (пункт 1.2 роз’яснення Національного агентства № 9 щодо розмежування компетенції Національного агентства та інших суб’єктів у частині перевірки декларацій, поданих суддями та прокурорами від 01 жовтня 2021 року).
- Водночас Національне агентство окремо наголошує, що висновки, у яких не зафіксовано факту порушення особою вимог, заборон чи обмежень, встановлених законом, можуть враховуватись суб’єктами, які проводять відповідні процедури, за умови, якщо в таких суб’єктів (органів, комісій тощо) відсутні додаткові відомості та/або документи, які не були предметом аналізу під час підготовки Національним агентством зазначених висновків.
- Вказана позиція також підтверджується рішенням Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 990/99/24 щодо оскарження рішення Комісії. Верховний Суд виснував, що Комісія в межах процедури оцінювання кандидата на посаду судді не здійснює повноважень антикорупційного чи правоохоронного органу, не перевіряє висновків цих органів, однак надає їм оцінку в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата вимогам і стандартам професійної етики та доброчесності в сукупності з іншою інформацією, яка є в суддівському досьє, та поясненнями кандидата на посаду судді щодо такої інформації.
- Комісія підкреслює, що правильність і повнота декларування становлять один із базових елементів доброчесності судді. Суддя як носій підвищеного стандарту поведінки має демонструвати зразкове ставлення до дотримання вимог щодо фінансового контролю. Навіть технічні помилки в деклараціях, якщо вони повторюються, можуть свідчити про недостатню старанність у виконанні обов’язків, які є необхідними для забезпечення суспільної довіри до судової влади.
- Показник сумлінності критерію доброчесності охоплює, зокрема, здатність кандидата сумлінно дотримуватися правил декларування, у тому числі щодо повноти та точності відображення відомостей. Належне та ретельне заповнення декларацій є проявом відповідальності й поваги до закону, який суддя повинен демонструвати у своїй професійній діяльності.
- Комісія враховує надані кандидатом пояснення, які підтверджують відсутність умислу та свідчать про готовність у подальшому дотримуватися вимог декларування. Однак такі пояснення не спростовують факту системності помилок, що впливає на оцінку сумлінності.
- Оцінюючи виявлені неточності у сукупності, Комісія виходить з того, що кожне з порушень саме по собі не свідчить про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, визначеним у пункті 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання та Єдиних показниках для оцінки доброчесності та професійної етики судді, затверджених Вищою радою правосуддя. Водночас факт їх наявності не є нейтральним для оцінювання, а тому вони мають бути враховані Комісією, у порядку, передбаченому пунктом 5.11 Положення про кваліфікаційне оцінювання. Про умисне приховування інформації не йдеться, однак повторюваність таких помилок у різних видах декларацій свідчить про недостатню уважність та старанність кандидата при виконанні вимог фінансового контролю.
- З огляду на викладене Комісія під час закритого обговорення одноголосно вирішила, що виявлені порушення, описані в пунктах 124–169 цього рішення, мають несуттєвий, але повторюваний характер, та свідчать про певний дефіцит старанності у виконанні обов’язків, тому оцінка за показником «сумлінність» критеріїв доброчесності та професійної етики може бути зменшена на 15 балів.
- Стосовно безоплатного користування кандидатом автомобілем марки «Honda CR-V» 2018 року випуску, який на праві власності належав ОСОБА_1, та джерел походження коштів у сестри кандидата для придбання цього транспортного засобу Комісія встановила таке.
- Згідно з відомостями декларацій за 2020–2023 роки кандидат з 11 травня 2018 року безоплатно користувалась автомобілем марки «HONDA CR-V» 2018 року випуску, вартістю 937 000 грн, який на праві власності належав ОСОБА_1.
- Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі – ДРТЗ) 11 травня 2018 року ОСОБА_1 здійснила первинну реєстрацію б/в транспортного засобу вартістю 911 200 грн придбаного у торговельної організації, який ввезено з-за кордону.
- Стосовно джерел походження коштів для придбання сестрою кандидата автомобіля марки «Honda CR-V» 2018 року випуску, Комісія встановила таке.
- Згідно з відомостями з ДРФО сестра кандидата ОСОБА_1 протягом 2012–2024 років отримала доходи у розмірі: 2012 рік – 35 468 грн (4 438 дол. США); 2013 рік – 51 609 грн (6 457 дол. США); 2014 рік – 75 785 грн (6 376 дол. США); 2015 рік – 82 980 грн (3 799 дол. США); 2016 рік – 10 7902 грн (4 223 дол. США); 2017 рік – 77 480 грн (2 913 дол. США); 2018 рік – 115 590 грн (4 250 дол. США); 2019 рік – 0 грн; 2020 рік – 211 875 грн (7 859 дол. США); 2021 рік – 80 834 грн (2 962 дол. США); 2022 рік – 91 676 грн (2 835 дол. США); 2023 рік – 1 095 373 грн ( 29 953 дол. США); 2024 рік – 3 182 176 грн ( 79 257 дол. США).
- З 2008 року дотепер ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5.
- Згідно з відомостями з ДРФО ОСОБА_5 протягом 2008–2024 років отримав доходи у розмірі : 2008 рік – 2 058 грн (391 дол. США); 2009 рік – 0 грн; 2010 рік – 0 грн; 2011 рік – 0 грн; 2012 рік – 24 000 грн (3 003 дол. США); 2013 рік – 177 350 грн (22 188 дол. США); 2014 рік - 12 грн (1 дол. США); 2015 рік – 0 грн; 2016 рік – 334 000 грн (13 072 дол. США); 2017 рік – 149 000 грн (5 602 дол. США); 2018 рік – 0 грн; 2019 рік – 755 037 грн (29 213 дол. США); 2020 рік – 1 490 825 грн (55 298 дол. США); 2021рік – 2 186 714 грн (80 129 дол. США); 2022 рік – 1 641 897 грн (50 770 дол. США); 2023 рік – 2 980 174 грн (81 492 дол. США); 2024 рік – 2 053 944 грн (51 157 дол. США).
- Відповідно до інформації Державної служби статистики, розміщеної на порталі відкритих даних, витрати населення в розрахунку на одну особу у Львівській області становили: 2010 рік – 17 673 грн; 2011 рік – 21 977 грн; 2012 рік – 25 361 грн; 2013 рік– 26 805 грн; 2014 рік – 30 378 грн; 2015 рік – 38 775 грн; 2016 рік– 46 719 грн; 2017 рік – 63 955 грн; 2018 рік – 79 186 грн; 2019 рік – 90 406 грн; 2020 рік – 95 025 грн; 2021 рік – 116 628 грн.
- Сукупний дохід подружжя сестри кандидата упродовж 2008–2017 років становив – 1 117 644 грн.
- Згідно з інформацією Державної служби статистики, розміщеною на порталі відкритих даних, витрати населення в розрахунку на двох осіб у Львівській області у 2010–2017 роках становили 543 286 грн.
- Таким чином, заощадження родини сестри кандидата у 2017 році орієнтовно могли становити 574 358 грн.
- 30 серпня 2017 року сестра кандидата набула у власність автомобіль марки «Nissan Juke» вартістю175 928 грн. Орієнтовні заощадження у 2017 році після придбання цього автомобіля могли становити не більше 398 430 грн.
- Сукупний дохід подружжя у 2018 році становив 115 590 грн. Відповідно до інформації Державної служби статистики, розміщеної на порталі відкритих даних, витрати населення в розрахунку на двох осіб у 2018 році становили 158 372 грн. Орієнтовні заощадження на кінець 2017 року становили не більше 398 430 грн. Отже, орієнтовний розмір грошових коштів для придбання родиною сестри кандидата автомобіля марки «Honda CR-V» 2018 року випуску становив 355 648 грн. Із наведеного висновується, що у 2018 році у родини сестри кандидата були відсутні грошові кошти для придбання автомобіля марки «Honda CR-V» 2018 року випуску вартістю 911 200 грн.
- Під час засідання кандидат не надала фактичних даних, які могли б підтвердити альтернативні джерела доходів у родини сестри для придбання автомобіля марки «Honda CR-V» 2018 року випуску.
- 12 листопада 2022 року вказаний автомобіль було відчужено ОСОБА_1 на користь чоловіка кандидата ОСОБА_2 шляхом укладання договору купівлі-продажу за ціною 1 200 000 грн (еквівалентно 37 106 дол. США).
- Стосовно джерел походження та достатності коштів для придбання чоловіком кандидата автомобіля марки «Honda CR-V» 2018 року випуску Комісія встановила таке.
- 12 листопада 2022 року ОСОБА_2 набув у власність автомобіль марки «HONDA CR-V» 2018 року випуску, вартістю 1 200 000 грн. Відповідно до відомостей декларації Отчак Н.Я. за 2022 рік дохід родини кандидата у 2022 році становив 1 684 945 грн, згідно з декларацією за 2021 рік заощадження кандидата у звітному році становили 48 000 дол. США та 300 000 грн, заощадження її чоловіка 8 000 дол. США. За даними декларації за 2022 рік, заощадження кандидата у звітному році становили 38 000 дол. США та 300 000 грн, у чоловіка заощаджень не було. Таким чином, орієнтовно для придбання автомобіля родина кандидата могла витратити грошові кошти у розмірі 18 000 дол. США (1 684 945 грн – дохід за 2022 рік за вирахуванням витрат населення у Львівській області у 2022 році на трьох осіб у розмірі орієнтовно 349 884 грн) та 1 335 061 грн (еквівалентно 41 282 дол. США). З наведеного висновується, що у родини кандидата були наявні орієнтовно 59 282 дол. США для придбання автомобіля марки «Honda CR-V» 2018 року випуску, водночас його вартість становила 1 200 000 грн (еквівалентно 37 106 дол. США). Враховуючи наведене, Комісія відхиляє доводи ГРД в цій частині Висновку.
- Стосовно безоплатного користування кандидатом автомобілем марки «Audi Q8» 2018 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_1, та джерел походження грошових коштів у сестри кандидата для його придбання Комісія встановила таке.
- Сукупний дохід родини сестри кандидата упродовж 2019–2022 років становив 6 458 858, грошові кошти від продажу автомобіля марки «Honda CR-V» 2018 року випуску – 1 200 000 грн без урахування коштів від відчуження у 2020 році автомобіля марки «Nissan Juke», оскільки Комісії не вдалось установити ціну відчуження цього автомобіля. Таким чином, орієнтовний дохід родини сестри кандидата у 2022 році становив 7 658 858 грн. Витрати населення у Львівській області на двох осіб у 2019–2021 роках становили 604 118 грн. Орієнтовний розмір грошових коштів для придбання цього автомобіля становив 7 054 740 грн. Із наведеного висновується, що у родини сестри кандидата вистачало коштів для придбання 12 листопада 2022 року автомобіля марки «Audi Q8» 2018 року випуску, вартістю 1 300 000 грн. Тому Комісія відхиляє висновок ГРД в частині того, що розмір доходів не дозволяв родині сестри кандидата набути у власність вказаний автомобіль, оскільки ГРД не було враховані доходи чоловіка сестри, ОСОБА_5.
- Під час співбесіди кандидат не змогла пояснити чим обумовлена необхідність користування нею саме автомобілем марки «Audi Q8» 2018 року випуску з огляду на супутні витрати на обслуговування цього транспортного засобу, зокрема значні витрати на паливо, оскільки вона щоденно у робочі дні долає відстань понад 160 км від фактичного місця проживання у м. Львові до місцезнаходження Шептицького міського суду Львівської області та у зворотному напрямку.
- Як вже відзначала Комісія у своїх рішеннях, метою і завданням кваліфікаційного оцінювання може охоплюватись не тільки дослідження законності походження активів кандидатів на посаду судді (судді) та членів його сім’ї, але і його близьких осіб. Це питання особливо гостро постає перед Комісією, якщо існує «майновий зв’язок» між кандидатом на посаду судді (суддею) та близькою особою чи членом сім’ї. Наприклад, активи, набуті близькою особою кандидата на посаду судді (судді), надалі безоплатно передаються у власність чи користування кандидату на посаду судді (судді) або членам його сім’ї.
- Вирішуючи це питання, Комісія виходить із того, що неврахування обставин набуття у власність близькими особами активів, які надалі були безоплатно передані у власність чи користування кандидату на посаду судді (судді) чи членам його сім’ї, зробить ілюзорною саму процедуру кваліфікаційного оцінювання. Більше того, це свідчитиме про неналежне дослідження Комісією відомостей, що містяться в досьє кандидата на посаду судді.
- На переконання Комісії, безоплатно набуваючи у власність чи користування актив, кандидат на посаду судді (суддя) має бути готовим вжити додаткових розумних заходів для з’ясування законності джерел походження коштів, використаних дарувальником (надавачем майна в користування) для придбання майна. Така потреба, серед іншого, зумовлена необхідністю унеможливити саме припущення того, що кандидат на посаду судді, який вже є суддею, може використовувати механізм набуття активів через близьких осіб як спосіб «легалізації» володіння таким активом.
- Пунктом 3.1 Бангалорських принципів встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах також звертається увага на те, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
- Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1: високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.
- Частиною дев’ятою статті 69 Закону встановлено, що кандидат відповідає критерію доброчесності лише за умови відсутності обґрунтованих сумнівів щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя задекларованим доходам, а також бездоганності поведінки в особистому житті та професійній діяльності.
- Зазначене узгоджується зі змістом пункту 22 Єдиних показників, згідно з яким рівень життя кандидата відповідає задекларованим доходам, якщо його майновий стан не викликає обґрунтованих сумнівів у можливості правомірного його формування. Єдині показники передбачають оцінку: повноти декларування майна та його вартості; відповідності вартості відчуження ринковій; витрат, які мають відповідати рівню життя та задекларованим доходам.
- Відповідно до пункту 5.11 Положення про кваліфікаційне оцінювання під час встановлення істотності порушень беруться до уваги, зокрема, тяжкість діяння, його можливі наслідки, суб’єктивна сторона поведінки та інші релевантні обставини. У цьому контексті невідповідність між задекларованими доходами та способом життя, зокрема користування дороговартісним автомобілем, свідчить про невідповідність способу життя кандидата, яке не може бути пояснено звичайними життєвими обставинами.
- Разом з тим Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі – Мінекономіки) оприлюднило список машин, які підлягають оподаткуванню у 2023 році. Податок «на розкіш» сплачують фізичні та юридичні особи, повідомляється на сайті Мінекономіки. До переліку потрапили автомобілі з об’ємом двигуна понад 2,5 літрів. Рік випуску від року та 5 в залежності від марки машини. До списку потрапили такі машини: Aston Martin, Audi, Bentley, BMW, Hymer-Mercedes, Ineos, Jaguar, Lamborghini, Land Rover, Lexus, Maserati, Mercedes-AMG, Mercedes-Benz, Mercedes-Maybach, Porshche, Rolls-Royce, Toyota.
- Критерій доброчесності та професійної етики передбачають не лише арифметичну точність заповнення декларацій, але й внутрішню логічну узгодженість задекларованих відомостей зі способом життя, який фактично демонструє кандидат. Суттєва різниця між рівнем задекларованих доходів та характером користування дороговартісним майном формує обґрунтований сумнів щодо належного рівня фінансової прозорості.
- Як вже відзначалось матеріали досьє не дають підстав ставити під сумнів фінансову спроможність сестри кандидата та членів її сім’ї щодо набуття у власність транспортних засобів, якими кандидат користувалася у відповідні періоди.
- Водночас, навіть за відсутності сумнівів щодо законності джерел походження коштів членів сім’ї кандидата, системне користування кандидатом дороговартісним майном може створювати у розсудливого стороннього спостерігача уявлення про невідповідність способу життя кандидата очікуваним стандартам стриманості та прозорості, пов’язаним зі статусом судді.
- Ураховуючи зазначені фактичні дані Комісія дійшла висновку, що спосіб життя, який демонструє кандидат є суттєвою обставиною, яка знижує рівень довіри до доброчесності кандидата та свідчить про відхилення від очікуваних стандартів поводження судді. З огляду на це Комісія одноголосно вирішила зменшити оцінку кандидата за показником «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу» критерію професійної етики та доброчесності на 15 балів.
- Стосовно відстані від місця фактичного проживання кандидата до місця її роботи, Комісія встановила таке.
- Отчак Н.Я. обнімає посаду судді Шептицького міського суду Львівської області. У деклараціях за останні роки кандидат вказує місцем свого фактичного проживання м. Львів. При цьому, відстань від місця фактичного проживання кандидата до місця її роботи, становить близько 80 км. Таку відстань із використанням власного транспортного засобу можна подолати приблизно за 1 год. 30 хв. за умови гарних погодних умов та відсутності ремонтних робіт по шляху слідування.
- Під час співбесіди кандидат зазначила, що подолання відстані від місця її проживання до роботи натепер становить понад 4 години, оскільки кілька місяців триває капітальний ремонт міжнародної траси М-09 «Тернопіль-Львів-Рава - Руська» на ділянці дороги Львів-Жовква. Стосовно витрат на пальне кандидат зазначила, що у Шептицькому міському суді Львівської області 4 судді проживають у м. Львів, дорогу до дому та в зворотному напрямку здійснюють разом, а витрати здійснюють в порядку черговості.
- Комісія приймає такі пояснення судді та вважає їх переконливими.
- Стосовно незазначення кандидатом вартості набутого у 2020 році у власність транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter» 2002 року Комісія встановила таке.
- Відповідно до декларації кандидатки за 2020 рік Отчак Н.Я. 29 жовтня 2020 року набула у власність вантажний автомобіль марки «Volkswagen Transporter» 2002 року випуску. Вартість транспортного засобу на дату набуття кандидатом права власності на цей автомобіль в декларації відсутня.
- У своїх поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат зазначила, що не відобразила у декларації за 2020-2024 роки вартість автомобіля Volkswagen Transporter, 2002 року випуску, оскільки цей транспортний засіб належить Отчак Н.Я. на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27 жовтня 2020 року після смерті батька, його оцінка не проводилась, відповідно вартість не визначалась, тому під час декларування обрано позначка щодо вартості автомобіля «[Не застосовується]».
- Колегія виснує, що надані кандидатом пояснення є послідовними та логічними, а надані на підтвердження його слів документи - спростовують наведені у висновку припущення. З огляду на викладене, Комісія відхиляє висновок ГРД у відповідній частині.
- Стосовно недекларування вартості нежитлового приміщення загальною площею 118,5 кв.м та джерел походження і достатності коштів у кандидатки для його придбання Комісія встановила таке
- У попередніх деклараціях кандидат зазначала вартість нежитлового приміщення площею 118,5 кв. м., що належить їй на праві власності, яка на дату набуття права становила 693 667 грн. У декларації за 2024 рік вартість цього об’єкта нерухомого майна не вказана та обрана позначка «[Не застосовується]».
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат пояснила, що у період з 2012 року до 2019 року приміщення перебувало у її власності та використовувалось як офіс для здійснення адвокатської діяльності. Після призначення на посаду судді офісне приміщення майже три роки (період COVID-19) нею не використовувалось, а з 20 вересня 2022 року передане у безоплатне користування чоловіку за договором позички. Надалі, згідно з договором оренди від 01 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_2 передав приміщення у строкове платне користування ГО «Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем», всі доходи чоловіка від надання приміщення в оренду кандидат відобразила у деклараціях за 2022–2024 років.
- Стосовно джерел походження коштів для придбання цього об’єкта нерухомого майна, кандидат зазначила таке. Право власності на вказане приміщення кандидат набула шляхом укладення хрещеним батьком на її користь Договору дарування віл 20 серпня 20212 року (далі – Договір). Договір дарування перебував на зберіганні у її батька, під час декларування у 2016-2018 роках кандидат зазначала відомості про вартість цього приміщення зі слів батька, всі наступні роки під час декларування вказана сума підтягувалась автоматично. Після смерті батька кандидат серед документів не знайшла примірник Договору, лише витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно. Враховуючи, що у цьому витягу зазначені реквізити Договору, а також технічні характеристики подарованого нежитлового приміщення: площа, адреса, ідентифікатор та інше, кандидатом вносено відповідні відомості. У декларації за 2024 рік кандидатом не відображена вартість нежитлового приміщення, оскільки такі відомості у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні. Згідно роз’яснень Національного агентства оцінка цього майна для цілей декларування не проводилась, тому кандидат обрала позначку «[Не застосовується]».
- Колегія виснує, що надані кандидатом пояснення є послідовними та логічними, а надані на підтвердження його слів документи - спростовують наведені у висновку припущення. З огляду на викладене, Комісія відхиляє висновок ГРД у відповідній частині.
- Стосовно користування родиною кандидата об’єктами нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_3 та джерел походження грошових коштів для їх придбання Комісія встановила таке.
- Відповідно до даних декларацій Отчак Н.Я. у користуванні кандидата та членів її сім’ї перебувають об’єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_3, яка з 2012 року не працевлаштована. Частину цього майна ОСОБА_3 успадкована після смерті її чоловіка.
- Згідно відомостей з ДРФО дохід ОСОБА_3 упродовж 1998-2024 років становив: 1998 рік – 392 грн (160 дол. США); 1999 рік – 254 грн (61 дол США); 2000 рік – 268 грн (49 дол .США); 2001 рік – 1343 грн (250 дол. США); 2002 рік – 1161 грн (218 дол. США); 2003 рік – 978 грн (183 дол. США); 2004 рік– 1601 грн (301 дол. США); 2005 рік – 2360 (461 дол. США); 2006 рік – 4200 грн (832 дол. США); 2007 рік– 5160 грн (1022 дол США); 2008 рік – 6390 грн (1213 дол. США); 2009 рік – 7718 грн (991 дол. США); 2010 рік – 9786 грн (1233 дол. США); 2011 рік – 8296 грн (1941 дол. США); 2012 рік - 550 грн (69 дол. США); 2013-2022 роки – 0 грн; 2023 рік – 41 114 грн (1124 дол. США); 2024 рік – 96696 грн (2408 дол. США).
- Враховуючи наведене, сукупний дохід матері кандидата з 1998 рік до 2013 рік становив 50 456 грн (еквівалентно 8 084 дол. США).
- Згідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану батько кандидата ОСОБА_6 помер 13 вересня 2019 року (актовий запис про смерть від 13 вересня 2019 року №__). Тому встановити наявність грошових активів у батька кандидата для придбання майна, яке перебуває в користування родини кандидата, не можливо.
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року Отчак Н.Я. зазначено, що житлові будинки, які належать матері кандидата на праві власності та перебувають у користуванні кандидата та її чоловіка побудовані її батьком ОСОБА_6 починаючи з 1990 року господарським способом, введені в експлуатацію в різні періоди його життя, під час здійснення ним в тому числі підприємницької діяльності. Зокрема, це житловий будинок загальною площею 154,8 кв.м за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, що належить з 23 серпня 2013 року на праві власності ОСОБА_3.
- Будинок загальною площею 177,2 кв.м, який належить на праві власності матері кандидата та перебуває у безоплатному користуванні чоловіка кандидата, ОСОБА_3 отримала у спадок після смерті її чоловіка.
- Стосовно господарської діяльності батька кандидат зазначила, що він був приватним підприємцем, займався виготовленням кованих виробів від розробки дизайну та проєктування до ручної обробки металу (огорожі, ворота, віконні решітки, ковані меблі, мангали і т.д.), сушінням, обробкою деревини та виготовленням виробів з дерева, мав лінію з виробництва керамзитоблоків, газоблоків та піноблоків, працював з бригадами, за допомогою яких виконував різні будівельні роботи на будівництві, з укладання бруківки та благоустрою, озеленення прибудинкових територій, вирощував поголів’я вівець та свиней. У зв’язку з його смертю 7 років тому кандидат не змогла надати фінансові та підтверджувальні документи щодо його доходів, однак з її слів такі завжди були достатніми не лише для забезпечення потреб родини, але й для накопичення заощаджень.
- З огляду на викладене та неможливість Комісії встановити джерела походження коштів та їх достатність для набуття об’єктів нерухомого / рухомого майна батьками кандидата, які, зокрема, перебувають в користуванні родини Отчак Н.Я., Комісія приймає пояснення кандидата.
- Стосовно придбання у 2020 році матір’ю кандидата нежитлового приміщення у м. Львові Комісія встановила таке.
- ОСОБА_3 26 травня 2020 року набула право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться адресою: м. Львів, АДРЕСА_3, згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення від 26 травня 2020 року, загальною вартістю 795 200 грн (еквівалентно 31 813,83 дол. США).
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат зазначила, що приміщення за адресою: м. Львів, АДРЕСА_3, було придбане ОСОБА_3 частково за рахунок власних заощаджень, а також коштів, успадкованих після смерті ОСОБА_6.
- Колегія виснує, що пояснення кандидата є послідовними та логічними, а надані на підтвердження її слів документи спростовують наведені у Висновку припущення. З огляду на викладене Комісія відхиляє Висновок ГРД у відповідній частині.
- Стосовно подорожей кандидата та її чоловіка за межі території України в період дії воєнного стану упродовж 2023–2025 років Комісія встановила таке.
- Кандидат разом з дітьми здійснила подорожі у такі періоди: з 11 червня 2023 року до 18 червня 2023 року (виїзд — Смільниця, в’їзд — Лужанка); з 22 грудня 2023 року до 05 січня 2024 року (виїзд — Шегині, в’їзд — Краківець); з 07 квітня 2025 року до 13 квітня 2025 року (виїзд — Ужгород, в’їзд — Чоп (Тиса); з 05 липня 2025 року до 21 липня 2025 року (виїзд та в’їзд — Шегині).
- Чоловік кандидата виїжджав, зокрема, з 04 липня 2025 року до 22 липня 2025 року через пункт пропуску «Шегині».
- У поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат зазначила, що виїзди за кордон були здійснені під час відпусток та в супроводі її неповнолітніх дітей. У 2023 році син кандидата, ОСОБА_4, _____ року народження, вступив до університету Республіки Хорватія, в зв’язку з чим Отчак Н.Я. супроводжувала його для облаштування побуту, заселення до гуртожитку та подання відповідних документів до вищого навчального закладу. З 22 грудня 2023 року до 05 січня 2024 року кандидат виїжджала до Республіки Польша у супроводі доньки, з мамою, сестрою та племінницями з метою відвідування сина на свята. З 07 квітня 2025 року до 13 квітня 2025 року кандидат відвідувала Республіку Італія паломницьким туром з нагоди «Ювілейного року» молилися за перемогу України. З 05 липня 2025 року до 21 липня 2025 року кандидат здійснила поїздку за межі території України з метою відвідування родичів за кордоном та оздоровлення дитини.
- Стосовно перетину кордону ОСОБА_2 кандидат зазначила, що її чоловік періодично виїжджав за межі території України у супроводі його матері, яка є особою ІНФОРМАЦІЯ_1 і перебуває на повному його утриманні, з метою купівлі ліків, відвідувань родичів.
- Колегія виснує, що надані кандидатом пояснення є послідовними та логічними та відхиляє висновок ГРД у відповідній частині.
- Стосовно розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, Комісія встановила таке.
- Суддею Отчак Н.Я. при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, було звільнено від адміністративної відповідальності винних осіб у зв’язку з малозначністю правопорушення, зокрема у справах №№ 459/4210/21, 459/4191/21, 459/838/22, 459/1744/23, 459/474/24, 459/2573/20, 459/3593/21, 459/1903/24, 459/4006/21, 459/2393/24.
- У своїх письмових поясненнях від 01 грудня 2025 року кандидат зазначила, що ці рішення були постановлені нею упродовж 5 років роботи на посаді судді, а також до внесення змін у статтю 22 КУпАП у 2024 році, згідно з якими було виключено статтю 173- 2 КУпАП, що унеможливило звільнення від адміністративної відповідальності через малозначність правопорушення. Закриття вказаних вище проваджень відбулось до заборони, що міститься у статті 22 КУпАП, з урахуванням обставин у кожній конкретній справі, особи правопорушника, відсутності претензій з боку потерпілого, з огляду на наявність пом’якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин.
- Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
- Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1: довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
- Комісія наголошує, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які здійснюють домашнє насильство, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності.
- Домашнє насильство залишається однією з найсерйозніших проблем у багатьох країнах світу і Україна не є винятком. Проблема домашнього насильства надалі є актуальною для України та показує, що в умовах воєнного стану випадків насильства стало більше порівняно з попередніми роками, що, ймовірно, пов’язано з кризовими обставинами, з якими стикається значна частина населення нашої країни.
- Узагальнюючи встановлені та досліджені обставини у відповідній частині, Комісія вважає, що суддею спростовано висловлені у Висновку ГРД сумніви щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за статтею 173-2 КУпАП.
- Стосовно притягнення до адміністративної відповідальності сина кандидата за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, Комісія встановила таке.
- Стосовно сина кандидата, ОСОБА_4, у Залізничному районному суді м. Львова розглядаються матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Розгляд справи був призначений на 04 грудня 2025 року.
- У своїх письмових поясненнях кандидат зазначила, що ця інформація стала відома їй з Висновку ГРД, оскільки син є повнолітнім, усвідомлює, що допустив помилку, про що сильно шкодує, приховав даний факт від кандидата через сором. Кандидат відзначила, що категорично негативно ставиться до цієї ситуації, у зв’язку з чим мала відповідну бесіду з сином, у вирішенні цього питання покладається на розсуд суду та переконана, що суд прийме законне та обґрунтоване рішення. Якщо у діях сина буде встановлено винуватість, то такий має понести відповідальність, передбачену нормами КУпАП.
- Комісія приймає такі пояснення кандидата та вважає їх переконливими.
- За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 270 балів із 300 можливих, що вище 75% (225 балів) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію професійної етики та доброчесності.
V. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.
|
КРИТЕРІЇ |
ПОКАЗНИКИ |
РЕЗУЛЬТАТ |
РЕЗУЛЬТАТ |
|
професійна компетентність |
когнітивних здібностей |
44,3 |
340,3 |
|
знання історії української державності |
40 |
||
|
знання у сфері права та спеціалізації суду |
126 |
||
|
здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації |
130 |
||
|
особиста компетентність |
рішучість та відповідальність |
19,33 |
37,66 |
|
безперервний розвиток |
18,33 |
||
|
соціальна компетентність |
ефективна комунікація |
10,33 |
41,66 |
|
ефективна взаємодія |
10,00 |
||
|
стійкість мотивації |
11,33 |
||
|
емоційна стійкість |
10,00 |
||
|
доброчесність та професійна етика |
Незалежність |
|
270 |
|
Чесність |
|||
|
Неупередженість |
|||
|
Сумлінність |
|||
|
Непідкупність |
|||
|
Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті |
|||
|
Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу |
|||
|
|
|
Загальний бал |
689,62 |
|
|
|
|
|
Таким чином, відсутні підстави для визнання Отчак Н.Я. такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Отчак Неля Ярославівна набрала 689,62 бала.
2. Питання про підтвердження здатності Отчак Нелі Ярославівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в пленарному складі.
Головуючий Сергій ЧУМАК
Члени Комісії Андрій ПАСІЧНИК
Роман САБОДАШ